Автоматичне супроводження цілей (Local Tracking)
Рисунок 1. Терміни «Plot» і «Track» використовувалися ще за часів ручного нанесення цілей на планшет
Рисунок 1. Терміни «Plot» і «Track» використовувалися ще за часів ручного нанесення цілей на планшет
Автоматичне супроводження цілей (Local Tracking)
Автоматичне супроводження цілей (Local Tracking) являє собою процес, за якого радіолокатор самостійно визначає та безперервно оновлює положення й параметри руху виявленого об’єкта на основі послідовних вимірювань. Повідомлення про положення, що належать одній цілі, об’єднуються в супроводжувану траєкторію, яку називають Track. За цією траєкторією можна визначити курс, швидкість і прогнозоване майбутнє положення цілі.
Plot являє собою повідомлення про виявлення, сформоване на основі окремого радіолокаційного вимірювання. Воно містить, наприклад, виміряну дальність та кутове положення можливої цілі, а також може включати кут місця, радіальну швидкість, амплітуду сигналу й часову позначку. Проте окрема радіолокаційна відмітка ще не дає достовірної інформації про рух цілі. Лише пов’язуючи кілька послідовних у часі відміток, система супроводження може сформувати безперервну траєкторію. Ці терміни виникли за часів ручного прокладення траєкторій і продовжують використовуватися в сучасних автоматизованих системах.
Сучасні радіолокатори можуть автоматично формувати радіолокаційні відмітки та супроводжувані траєкторії на основі прийнятих сигналів відлуння. Під час наземного контролю повітряного простору для цього можуть використовуватися вимірювання первинних радіолокаторів та інформація, отримана внаслідок запитів вторинних радіолокаторів. Система супроводження надає диспетчерам управління повітряним рухом та іншим користувачам постійно оновлювані дані про положення та рух виявлених повітряних суден. Морські радіолокатори також забезпечують автоматичне супроводження цілей і дають змогу за параметрами їхнього руху розраховувати мінімальну прогнозовану відстань під час зближення (Closest Point of Approach, CPA) та час до досягнення цієї точки (Time to Closest Point of Approach, TCPA). Така функція морських радіолокаторів називається Automatic Radar Plotting Aid (ARPA). Її слід відрізняти від бортових систем попередження зіткнень TCAS і ACAS, які використовують переважно сигнали відповідачів інших повітряних суден і працюють незалежно від наземного радіолокаційного супроводження.
Супроводжувана траєкторія містить значно більше інформації, ніж окрема радіолокаційна відмітка. Крім оціненого положення цілі, складові швидкості та, за потреби, прискорення можуть об’єднуватися в так званий вектор стану. Він описує поточну оцінку параметрів руху цілі. Додатково можуть зберігатися відомості про точність оцінки, якість супроводження та передісторію траєкторії. При цьому система супроводження повинна розрізняти безпосередньо виміряні величини та параметри, розраховані за кількома спостереженнями. Вектор стану також дає змогу прогнозувати наступне положення цілі.
період обертання антени
або інтервал оновлення
відміток/траєкторії
Рисунок 2. Прогнозування положення за послідовними спостереженнями як основа формування строба супроводження
період обертання антени
або інтервал оновлення
відміток/траєкторії
Рисунок 2. Прогнозування положення за послідовними спостереженнями як основа формування строба супроводження
Автоматичне супроводження цілей потребує оброблення великої кількості повідомлень про виявлення та прив’язування радіолокаційних відміток до раніше виявлених цілей за мінімально можливий час. Це завдання особливо ускладнюється під час несподіваних маневрів цілі, за перебування кількох цілей у безпосередній близькості одна від одної, а також за наявності відбиттів від нерухомих об’єктів і радіолокаційних перешкод, що спричиняють появу додаткових відміток. Тимчасова відсутність сигналу відлуння також не обов’язково повинна призводити до втрати траєкторії. Оскільки система супроводження нерідко має одночасно супроводжувати кілька сотень цілей, необхідні ефективні алгоритми та достатні обчислювальні ресурси.
Асоціація даних і строб супроводження
Одним із найважливіших завдань системи супроводження є асоціація даних (Data Association), тобто визначення того, до якої раніше супроводжуваної траєкторії належить кожна нова радіолокаційна відмітка. Для цього недостатньо враховувати лише відстань між двома виміряними положеннями. Система також використовує відомі параметри руху цілі й спочатку розраховує її ймовірне положення на момент наступного спостереження. Навколо прогнозованого положення формується строб супроводження, усередині якого нова відмітка розглядається як можливий кандидат для оновлення траєкторії.
Розмір і форма строба супроводження залежать від кількох чинників. До них належать раніше оцінена швидкість цілі, можливі прискорення та маневри, часовий інтервал до наступного вимірювання й точність попередньої оцінки положення. За прямолінійного руху з майже сталою швидкістю очікуване положення можна прогнозувати відносно точно. Однак якщо ціль виконує різкий маневр або з моменту останнього вимірювання минуло більше часу, необхідно допускати більше відхилення від прогнозованого положення. Тому строб супроводження може мати різну форму та розміри залежно від прийнятої моделі руху й невизначеності вимірювань.
Перебування радіолокаційної відмітки всередині строба супроводження ще не означає її автоматичного прив’язування до відповідної траєкторії. Якщо до строба потрапляє кілька відміток, система повинна визначити, яка з них із найбільшою ймовірністю належить супроводжуваній цілі. З іншого боку, одна відмітка може одночасно перебувати всередині стробів супроводження кількох траєкторій. Такі неоднозначні ситуації виникають, наприклад, під час перетину двох траєкторій польоту. Для асоціації даних можуть використовуватися різні методи:
- вибір відмітки, найближчої до прогнозованого положення цілі;
- вибір за додатковими ознаками, наприклад за потужністю сигналу або виміряною радіальною швидкістю;
- статистична оцінка кількох можливих варіантів прив’язування з урахуванням невизначеності вимірювань.
Простий метод, наприклад, вибирає відмітку, найближчу до прогнозованого положення цілі всередині строба супроводження. За сприятливих умов спостереження цього може бути достатньо. Однак за сильних відбиттів від нерухомих об’єктів, за близького розташування кількох цілей або великої кількості хибних виявлень зростає ризик неправильного прив’язування відміток. Тому складніші методи враховують імовірності різних варіантів асоціації. Прикладом є Multiple Hypothesis Tracker, який у неоднозначних ситуаціях може тимчасово зберігати кілька альтернативних гіпотез прив’язування відміток до траєкторій і обробляти їх паралельно.
Оновлення та підтримання траєкторій
Після прив’язування нової радіолокаційної відмітки до супроводжуваної траєкторії раніше оцінені параметри руху цілі порівнюються з новими вимірюваннями та коригуються. Потім оновлений вектор стану використовується для прогнозування положення цілі під час наступного спостереження. Ці обчислення належать до оцінювання стану й докладніше розглядаються на сторінці згладжування траєкторії. Таким чином, асоціація даних визначає, яку відмітку слід використовувати, а оцінювання стану — яким чином об’єднати цю відмітку з раніше отриманою інформацією для уточнення параметрів руху цілі.
Відмітки, які не вдалося пов’язати з наявними траєкторіями, не обов’язково є хибними виявленнями. Вони можуть належати раніше невідомим цілям і тому перевіряються на придатність для започаткування нових траєкторій. З іншого боку, супроводжувана траєкторія не скидається одразу, якщо протягом певного часу не надходить відповідна радіолокаційна відмітка. Система супроводження може продовжувати екстраполяцію положення цілі та під час наступних оглядів знову шукати відповідну відмітку. Рішення про продовження або припинення супроводження такої траєкторії належить до процедури підтримання та скидання траєкторії із супроводження (Track Maintenance). Взаємодія цих функцій у системі супроводження розглядається на наступній сторінці, присвяченій процесу супроводження траєкторій.