www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Виявлення завислого гелікоптера

У старих аналогових радіолокаторах було майже неможливо відрізнити гелікоптер, що завис у повітрі, від нерухомої цілі. Лише великий практичний досвід оператора міг привести його до висновку, що ця додаткова нерухома позначка не повинна знаходитися в цьому місці і тому є чимось іншим, ніж відбиття від нерухомого об'єкта. Але чим насправді гелікоптер у режимі зависання відрізняється від нерухомої цілі?

Рисунок 1. Радіальні швидкості різних частин завислого гелікоптера

На ілюстрації показано гелікоптер зверху. Зображено технічне креслення гелікоптера типу ADAC «Christoph». Він має чотири лопаті несучого гвинта, що обертаються проти годинникової стрілки. Сам гелікоптер не створює доплерівської частоти, оскільки його радіальна швидкість дорівнює нулю. Проте лопаті несучого гвинта рухаються з дуже великою швидкістю. У верхній половині диска гвинта вони наближаються до радара й створюють максимальну додатну доплерівську частоту. У нижній половині вони віддаляються від радара й створюють максимальну від'ємну доплерівську частоту. Ці три частотні складові накладаються одна на одну та утворюють ехо-сигнал.

Рисунок 1. Радіальні швидкості різних частин завислого гелікоптера

Несучий гвинт обертається! Хоча гелікоптер не переміщується відносно землі, в його ехо-сигналі можна виміряти дуже високу доплерівську частоту fD. Отже, такий ехо-сигнал має дві характерні особливості:

  1. Нульову (або дуже малу) швидкість відносно землі, тому ехо-сигнал завжди містить складову без доплерівського зміщення:
    frx = ftx
  2. Дуже високу доплерівську частоту, спричинену відбиттями від лопатей несучого гвинта, що обертаються (швидкість кінців лопатей майже дорівнює швидкості звуку):
fD = 600 m/s
λ

У старіших системах селекції рухомих цілей виникала проблема, оскільки лопаті несучого гвинта одночасно рухаються до радара і від нього з однаковим за модулем значенням радіальної швидкості. Звідси випливає третя характерна особливість:

  1. Виникають дві доплерівські частоти протилежного знака:
    frx = ftx ± fDoppler
    Ці дві доплерівські частоти мають однакове абсолютне значення лише під час зависання. Різниця між ними є мірою радіальної швидкості гелікоптера.

Крім того, радар із відносно великим періодом повторення імпульсів при кожному імпульсі бачить лише миттєвий «знімок» випадкового положення лопатей несучого гвинта. Через це спостережувана доплерівська частота значно змінюється від імпульсу до імпульсу. Дуже чутливі радари (з відносно високою частотою передавання) можуть навіть реєструвати вібрації всього гелікоптера як суттєву доплерівську складову, а турбулентність гарячих вихлопних газів може проявлятися як додаткові позначки цілей.

За допомогою швидкого перетворення Фур'є (FFT) усі ці доплерівські частоти можуть бути розпізнані як характерний спектр гелікоптера, завдяки чому сигнальний процесор формує позначку цілі, що відповідає гелікоптеру. Дуже чутливі системи сьогодні можуть навіть за зміною доплерівської частоти в часі визначити кількість лопатей несучого гвинта та частоту їхнього обертання, що дає змогу розрізняти легкі й важкі гелікоптери.

Суто теоретично було б можливо навіть за одним-єдиним ехо-імпульсом визначити тип гелікоптера, напрямок його польоту (аспектний кут) та його швидкість.