Процес супроводження
датчик
виявлень
CFAR
з траєкторією?
траєкторії
траєкторії
траєкторії
супроводження
траєкторії
(дані стану)
оновлення
роботи радара
монітор
Рисунок 1. Блок-схема автоматичного супроводження цілей
датчик
виявлень
CFAR
з траєкторією?
траєкторії
траєкторії
траєкторії
супроводження
траєкторії
(дані стану)
оновлення
роботи радара
монітор
Рисунок 1. Блок-схема автоматичного супроводження цілей
датчик
виявлень
з траєкторією?
траєкторії
траєкторії
траєкторій
(дані
стану)
частоти
оновлення
планування
роботи радара
монітор
Рисунок 1. Блок-схема автоматичного супроводження цілей
Процес супроводження
Процес супроводження цілей охоплює обробку радіолокаційних спостережень від формування окремих повідомлень про цілі до надання та ведення отриманих траєкторій. При цьому нові спостереження асоціюються з наявними траєкторіями, оцінки параметрів руху оновлюються, а майбутні положення цілей прогнозуються. Неасоційовані спостереження можуть використовуватися для формування нових траєкторій. Траєкторії, для яких тимчасово немає відповідних спостережень, спочатку можуть підтримуватися, але за тривалої відсутності придатних вимірювань їх супроводження може бути завершене. На рисунку 1 наведено один із можливих варіантів блок-схеми цього процесу.
Залежно від швидкості обертання антени, частоти повторення зондувальних імпульсів і часу опромінення цілі радіолокаційним променем протягом одного огляду зазвичай приймається декілька відбитих сигналів від тієї самої цілі (див. час опромінення та кількість влучань за одне сканування у розділі «Основи»). Процесор радіолокаційних сигналів обробляє прийняті сигнали та за відповідними критеріями виявлення визначає, чи може в певній комірці дальності перебувати ціль. Кілька сусідніх вимірювань або результатів виявлення можуть належати одній цілі. Тому перед початком власне супроводження необхідно об'єднати ці дані у відповідні повідомлення про спостереження.
Об'єднання виявлень (Detection Consolidation)
Під час об'єднання виявлень взаємопов'язані результати детектування, отримані, наприклад, у сусідніх комірках дальності або за послідовними зондувальними імпульсами, зводяться до одного повідомлення про спостереження. Таким чином за кількома окремими вимірюваннями визначається репрезентативне положення цілі. Залежно від радіолокаційної системи додатково можуть враховуватися амплітуда сигналу, просторова протяжність відбитого сигналу та інші характеристики. Можливі способи обробки включають:
- визначення центра відмітки шляхом інтерполяції в межах групи пов'язаних виявлень;
- обчислення зваженого середнього з урахуванням амплітуд сигналів або інших показників якості;
- групування виявлень за додатковими ознаками, наприклад за доплерівським спектром.
У результаті формується радіолокаційна відмітка (Plot), що використовується як повідомлення про спостереження на наступних етапах автоматичного супроводження. Об'єднання виявлень ще не означає асоціації відмітки з наявною траєкторією, а лише готує необхідні для цього вимірювальні дані.
Адаптивне визначення порога виявлення (CFAR)
На виявлення радіолокаційних відбитих сигналів впливають шум, відбиття від нерухомих об'єктів, опади та інші джерела завад. За змінної завадової обстановки постійний поріг виявлення може спричиняти збільшення кількості хибних тривог або пропускання слабших цілей. Тому методи з постійним рівнем хибних тривог (Constant False Alarm Rate, CFAR) адаптують поріг виявлення до локальних умов завадової обстановки. Їхня мета — підтримувати задану ймовірність хибної тривоги на якомога сталішому рівні за прийнятих припущень щодо статистичних властивостей завад, а не повністю усунути всі хибні тривоги.
Обробка CFAR належить до етапу радіолокаційного виявлення та відрізняється від подальшої асоціації відміток із траєкторіями. Порядок об'єднання результатів вимірювань і прийняття порогових рішень до об'єднання або після нього залежить від архітектури обробки сигналів. Отже, блок-схема не встановлює обов'язкової послідовності для всіх радіолокаторів. Додаткові відомості про виявлення та ймовірність хибної тривоги наведено у розділі «Основи».
Асоціація даних із траєкторіями (Track Association)
Радіолокаційні відмітки, отримані внаслідок обробки сигналів, необхідно асоціювати з уже супроводжуваними траєкторіями. Для цього система супроводження використовує раніше оцінені параметри руху та обчислює очікувані положення цілей на моменти нових вимірювань. Навколо прогнозованих положень формуються строби супроводження, у межах яких виявлені відмітки розглядаються як можливі кандидати для оновлення відповідних траєкторій. Якщо в одному стробі перебуває кілька відміток або одна відмітка потрапляє до стробів кількох траєкторій, правильна асоціація визначається за додатковими критеріями.
Таким чином, асоціація даних є окремою процедурою прийняття рішення: вона встановлює, якій траєкторії відповідає кожне спостереження. Подальше оцінювання стану визначає, як використовувати нові вимірювання для коригування раніше оцінених параметрів руху. У складних випадках асоціації застосовуються методи, які одночасно розглядають декілька можливих варіантів відповідності, наприклад супроводження на основі множинних гіпотез (Multiple Hypothesis Tracker).
Ініціалізація траєкторії (Track Initiation)
За однією радіолокаційною відміткою зазвичай неможливо надійно визначити рух цілі. Тому відмітки, які не вдалося асоціювати з наявними траєкторіями, перевіряються на можливість ініціалізації нової траєкторії. Для цього можуть використовуватися кілька послідовних у часі відміток, положення яких узгоджуються з імовірним рухом цілі. Нова траєкторія спочатку може вважатися попередньою та підтверджується лише після виконання встановлених критеріїв.
Необхідна кількість спостережень і часовий інтервал між ними залежать від конкретної радіолокаційної системи та вимог до неї. Часто застосовуваним критерієм є, наприклад, отримання заданої мінімальної кількості узгоджених відміток протягом кількох послідовних оглядів антени. Це зменшує ймовірність формування хибних траєкторій за поодинокими хибними тривогами. Докладніше процедуру описано на сторінці «Ініціалізація траєкторії».
Прогнозування стану та оновлення траєкторії (Track Prediction & Update)
Для кожної супроводжуваної траєкторії за останньою оцінкою параметрів руху прогнозується ймовірне положення цілі на момент наступного спостереження. Для цього координати, швидкість і за потреби прискорення можуть об'єднуватися у вектор стану. Під час прогнозування також враховуються прийнята модель руху та час, що минув після останнього оновлення.
Коли нова відмітка асоційована з траєкторією, виміряні значення порівнюються з прогнозованим станом. За різницею між вимірюванням і прогнозом обчислюється поправка, яка дає змогу отримати оновлену оцінку положення та параметрів руху цілі. Для цього можуть використовуватися, наприклад, α–β-фільтр або фільтр Калмана. Ці методи обробляють результати вимірювань і прогнозування з урахуванням їхніх характеристик та невизначеностей.
Обчислення повторюються після надходження кожної нової придатної відмітки. Оновлена оцінка стану водночас слугує вихідними даними для наступного прогнозування. Математичні основи докладніше розглянуто на сторінці «Згладжування траєкторії та оцінювання стану».
Файли траєкторій та їх оновлення (Track Files)
Інформація про супроводжувані цілі зберігається у файлі траєкторій або у відповідній структурі даних. Для кожної активної траєкторії там містяться поточні оцінки параметрів руху та службова інформація, необхідна для подальшої обробки. Залежно від радіолокаційної системи можуть зберігатися:
- ідентифікатор траєкторії, часова позначка та останнє асоційоване виміряне положення;
- оцінені координати, курс, швидкість і за потреби прискорення;
- прогнозоване положення цілі на пізніший момент спостереження;
- дані про точність оцінювання та якість або стійкість супроводження;
- додаткові характеристики вимірювань і цілі, наприклад амплітуда сигналу або радіальна швидкість;
- відомості про підтвердження траєкторії та попередні оновлення.
Після асоціації нового повідомлення про спостереження з наявною траєкторією відповідні параметри стану та службова інформація оновлюються. Потім збережені дані можуть передаватися на радіолокаційні індикатори, робочі місця операторів контролю повітряного простору або до інших систем обробки. У багатофункціональних радіолокаторах відповідного типу ці дані також можуть використовуватися для планування додаткових спостережень окремих цілей.
Підтримання та завершення супроводження (Track Maintenance & Termination)
Якщо для супроводжуваної траєкторії тимчасово не виявлено відповідної відмітки, це не обов'язково означає зникнення цілі. Система супроводження може продовжувати прогнозування стану її руху та шукати відповідні відмітки під час наступних оглядів. Однак зі збільшенням часу після останнього вимірювання невизначеність прогнозованого положення зазвичай зростає. Тому розміри строба супроводження за потреби можуть змінюватися.
Якщо відповідні спостереження відсутні протягом тривалого часу, достовірність супроводження знижується. Рішення про продовження супроводження або завершення траєкторії приймається відповідно до заздалегідь установлених критеріїв. Вони можуть враховувати кількість пропущених оновлень, попередню якість супроводження та конкретні умови роботи радіолокатора. Відповідні процедури докладніше розглянуто на сторінці «Підтримання та завершення супроводження».
Таким чином, процес супроводження поєднує виявлення та формування радіолокаційних відміток з їх асоціацією, оцінюванням стану, прогнозуванням і веденням траєкторій. Залежно від типу радіолокатора ці функції можуть бути організовані по-різному або реалізовані у спільному обчислювальному пристрої. Основне завдання полягає у перетворенні окремих спостережень, які можуть містити похибки вимірювання, на якомога достовірнішу та безперервно оновлювану інформацію про рух цілей.