Підтримання траєкторій (Track Maintenance)
відмітки прив'язано
Рисунок 1. Підтверджена траєкторія, тимчасова втрата відмітки та припинення супроводження
Рисунок 1. Підтверджена траєкторія, тимчасова втрата відмітки та припинення супроводження
Рисунок 1. Підтверджена траєкторія, тимчасова втрата відмітки та припинення супроводження
Підтримання траєкторій (Track Maintenance)
Під підтриманням траєкторій (Track Maintenance) під час автоматичного радіолокаційного супроводження цілей розуміють контроль і продовження вже існуючих траєкторій. Після кожного нового радіолокаційного вимірювання система супроводження повинна вирішити, чи можна оновити траєкторію за новою відміткою цілі, чи слід тимчасово продовжувати її без пов'язаного з нею вимірювання або чи необхідно припинити її супроводження. Мета цих процедур полягає в якомога надійнішому продовженні супроводження реально існуючих цілей та одночасному своєчасному видаленні із системи траєкторій, які втратили достовірність.
Якщо протягом одного оберту антени до наявної траєкторії не вдається прив'язати нову радіолокаційну відмітку, це не обов'язково означає, що ціль зникла. Наприклад, ціль могла залишити зону виявлення радіолокатора або здійснити посадку. Відмітка також може бути відсутньою через несприятливі умови поширення радіохвиль, затінення цілі, слабкий відбитий сигнал або тимчасові завади. Помилки під час прив'язування радіолокаційних відміток до наявних траєкторій також можуть призвести до того, що фактично отримане вимірювання цілі не буде використано для оновлення траєкторії.
Тому одного пропуску відмітки зазвичай недостатньо для негайного припинення супроводження підтвердженої траєкторії. Натомість супроводження можна продовжувати протягом обмеженої кількості наступних оглядів радіолокатора, прогнозуючи положення цілі на основі останньої оцінки стану її руху. Таке тимчасове продовження супроводження без нового прив'язаного вимірювання називають Coasting, або супроводженням за екстрапольованими даними. Воно дає змогу відновити оновлення траєкторії після короткочасного пропуску вимірювань, щойно знову буде виявлено відповідну радіолокаційну відмітку.
Під час супроводження за екстрапольованими даними стан руху цілі й надалі прогнозується за допомогою фільтра супроводження. Проте, оскільки нове вимірювання для корекції відсутнє, невизначеність оцінки положення цілі, як правило, зростає. У разі використання фільтра Калмана цю невизначеність описує коваріаційна матриця оцінки стану, яку перераховують на кожному кроці прогнозування. Отже, що довше триває відсутність вимірювань, то менш надійним стає прогноз. Швидкість зростання невизначеності залежить насамперед від застосованої моделі руху та прийнятих припущень щодо невизначеності руху цілі.
Прийняття рішення про продовження супроводження
Для вирішення питання про продовження або припинення супроводження траєкторії можна застосовувати різні критерії. Прості системи супроводження використовують фіксовані правила щодо кількості послідовних пропусків відміток або кількості пропущених вимірювань протягом певного проміжку часу. Складніші системи додатково враховують оцінку якості траєкторії, невизначеність прогнозу положення та ймовірність виявлення цілі за відповідних умов.
До поширених методів прийняття рішення належать:
- Послідовні пропуски відміток: Супроводження траєкторії припиняють, якщо протягом установленої кількості M послідовних обертів антени не вдалося прив'язати жодної відповідної відмітки. Наприклад, можливе значення параметра становить M = 3.
- Критерій M із N: Рішення приймають за встановленою кількістю M відсутніх або наявних вимірювань у вікні спостереження, що охоплює N оглядів радіолокатора. Завдяки цьому поодинокі пропуски вимірювань мають меншу вагу, ніж тривала відсутність відміток.
- Оцінювання невизначеності: Супроводження траєкторії можна припинити, якщо невизначеність оцінки стану, яку характеризує коваріаційна матриця, перевищує встановлене порогове значення.
- Оцінювання якості траєкторії: Продовження супроводження може залежати від показника якості, який враховує, наприклад, успішне прив'язування вимірювань, пропуски відміток і достовірність прогнозу руху.
Вибір методу та його порогових значень залежить від характеристик радіолокатора й вимог до супроводження цілей. Надто швидке припинення супроводження призводить до втрати траєкторій навіть за короткочасних пропусків вимірювань. Якщо ж траєкторії надто довго підтримують без нових вимірювань, у системі можуть зберігатися застарілі або помилкові відомості про цілі. Крім того, зростає ризик помилкового прив'язування відміток, отриманих пізніше, до іншої траєкторії. Тому алгоритм підтримання траєкторій повинен забезпечувати доцільний компроміс між безперервністю супроводження цілей і своєчасним видаленням недостовірних траєкторій.
Продовження та припинення супроводження траєкторії
Якщо після одного або кількох оглядів без прив'язаних вимірювань знову виявлено відповідну радіолокаційну відмітку, траєкторію можна оновити за цим вимірюванням. Фільтр супроводження при цьому коригує прогнозований стан руху й використовує уточнену оцінку для наступного прогнозування положення. Отже, супроводження цілі продовжується без обов'язкового формування нової траєкторії шляхом ініціювання траєкторії.
Під час графічного відображення історії траєкторії (Track History) відсутнє виміряне положення цілі можна замінити прогнозованим положенням для відповідного моменту часу. Це дає змогу зберегти наочну часову послідовність оціненого руху цілі. Проте таке положення є лише розрахунковим замінним значенням і його не можна прирівнювати до фактично виміряної радіолокаційної відмітки. Зокрема, його не можна використовувати як додаткове незалежне радіолокаційне вимірювання для корекції фільтра супроводження без належного врахування пов'язаної з ним невизначеності.
Якщо ж траєкторію не вдається надійно оновити протягом допустимого часу або встановленої кількості оглядів радіолокатора, її супроводження припиняють. Траєкторію більше не позначають як ціль, що супроводжується в поточний момент, а відповідні дані видаляють або зберігають для подальшого аналізу згідно з вимогами радіолокаційної системи. Якщо ту саму ціль буде виявлено знову пізніше, може знадобитися сформувати нову траєкторію шляхом повторного ініціювання. Отже, припинення супроводження траєкторії насамперед означає, що автоматичне супроводження цілі більше неможливо надійно продовжувати. Це не є достовірним доказом того, що ціль справді залишила зону виявлення радіолокатора.