www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Внутрішньоімпульсна модуляція та стиснення імпульсів у метеорологічному радарі

Зміст « Внутрішньоімпульсна модуляція та стиснення імпульсів у метеорологічному радарі »
  1. Особливості об’ємних цілей
  2. Проблема часових бічних пелюсток
  3. Вибір відповідних форм сигналу
  4. Приклади практичного застосування

Внутрішньоімпульсна модуляція та стиснення імпульсів у метеорологічному радарі

Застосування внутрішньоімпульсної модуляції та стиснення імпульсів докорінно змінило сучасну метеорологічну радіолокацію, оскільки уможливило перехід від класичних лампових передавачів (магнетронів або клістронів) до невибагливих в обслуговуванні фазокогерентних твердотільних модульних передавачів (Solid-State).

У той час як електронні лампи здатні формувати дуже короткі зондуючі імпульси з надзвичайно високою піковою потужністю, що сягає мегаватів, напівпровідникові підсилювачі через особливості своєї конструкції забезпечують значно меншу пікову потужність. Щоб попри це випромінювати достатню енергію імпульсу для забезпечення великої дальності дії, необхідно збільшувати тривалість зондуючих імпульсів. Однак довгий немодульований імпульс істотно погіршив би роздільну здатність за дальністю. Тому протягом імпульсу зондуючий сигнал модулюється, а в приймачі за допомогою узгодженого фільтра (Matched Filter) знову стискається до вузького в часі імпульсу.[1][2]

Особливості об’ємних цілей

У метеорології принцип стиснення імпульсів, відомий із радіолокаційного контролю повітряного простору, не можна застосувати безпосередньо, оскільки метеорологічні відбиті сигнали надходять не від ізольованих точкових цілей, а від протяжних об’ємних цілей. Для розподілених розсіювачів, таких як краплі дощу або сніжинки, очікуваний виграш у чутливості внаслідок стиснення стає відносним: хоча довший зондуючий імпульс збільшує загальну випромінену енергію, подальше стиснення до вужчої комірки дальності одночасно зменшує освітлений об’єм розсіювання, а отже, і кількість гідрометеорів, які реєструються одночасно. Цей ефект зводить нанівець виграш в енергії порівняно з коротким імпульсом такої самої енергії. Таким чином, основна перевага для метеорологічного радара залишається суто технічною — можливість забезпечити необхідну середню потужність передавача за допомогою напівпровідникових компонентів. Крім того, кореляційна обробка в приймачі чутливо реагує на доплерівський зсув частоти та ширину спектра рухомих частинок опадів.[1]

Проблема часових бічних пелюсток (Range Sidelobes)

Найбільшою технічною проблемою під час спостереження метеорологічних об’ємних цілей є так звані часові бічні пелюстки (Time Sidelobes або Range Sidelobes), що виникають під час стиснення імпульсу до та після основного максимуму. Якщо для точкової цілі, наприклад окремого літака у вільному повітряному просторі, ці бічні пелюстки майже не заважають і часто можуть бути добре пригнічені, то в суцільному полі опадів вони підсумовуються й накладаються одна на одну в усіх сусідніх комірках дальності (Range Gates). Оскільки відбиваність метеорологічних цілей має надзвичайно великий динамічний діапазон — понад 60 – 70 дБ, сильні відбиті сигнали, наприклад від інтенсивного осередку граду, своїми часовими бічними пелюстками можуть повністю перекривати слабші сигнали від прилеглого слабкого дощу та спотворювати результати метеорологічних вимірювань. Крім того, довгий зондуючий імпульс створює велику мертву зону на малих дальностях, тому сучасні системи працюють у гібридному режимі: для ближньої зони випромінюється короткий немодульований імпульс, а для більших дальностей застосовується довгий модульований імпульс.[3]

Вибір відповідних форм сигналу та пригнічення бічних пелюсток

Щоб знизити завадові часові бічні пелюстки до обов’язкового для метеорологічних радарів рівня нижче -55 – -70 дБ і рівномірно розподілити їх у часі, прості фазові коди, наприклад коди Баркера (максимум -22,3 дБ за довжини коду 13), не підходять для метеорологічної практики або застосовуються лише в радарах дуже малої дальності дії. Натомість використовуються спеціально оптимізовані форми сигналу та методи фільтрації:

Приклади практичного застосування стиснення імпульсів у метеорологічних радарах

Рисунок 1. MP-PAWR: твердотільний метеорологічний радар із фазованою антенною решіткою

Рисунок 1. MP-PAWR: твердотільний метеорологічний радар із фазованою антенною решіткою

Якщо спочатку внутрішньоімпульсну модуляцію впроваджували передусім у компактних радарах малої дальності та системах із фазованими антенними решітками, що працюють у X-діапазоні (наприклад, японських PAWR та MP-PAWR), то завдяки потужним напівпровідникам на основі нітриду галію (GaN) ця технологія нині поширилася також на метеорологічні радари великої дальності дії в C- та S-діапазонах:

Sources and ressorces:

  1. G. L. Austin: „Pulse Compression Systems for Use with Meteorological Radars“, Radio Science, Vol. 9, No. 1, 1974, S. 29–33. (DOI: 10.1029/RS009i001p00029)
  2. Sebastián M. Torres, Christopher D. Curtis, David Schvartzman: „Requirement-Driven Design of Pulse Compression Waveforms for Weather Radars“, Journal of Atmospheric and Oceanic Technology, Vol. 34, No. 6, 2017, S. 1351–1369. (NOAA Full Text PDF)
  3. Cesar M. Salazar Aquino, Boonleng Cheong, Robert D. Palmer: „Progressive Pulse Compression: A Novel Technique for Blind Range Recovery for Solid-State Radars“, Journal of Atmospheric and Oceanic Technology, Vol. 38, No. 9, 2021, S. 1599–1611. (NOAA Full Text PDF)
  4. Cesar M. Salazar, Boonleng Cheong, Robert D. Palmer, David Schvartzman, Alexander V. Ryzhkov: „Improvements in the Compression Filter and Calibration Factor of the Progressive Pulse Compression Technique“, IEEE Transactions on Geoscience and Remote Sensing, Vol. 62, 2024, S. 1–14, Article 5101814. (NOAA Full Text PDF)
  5. Robert Palmer, David Bodine, Pavlos Kollias, David Schvartzman, Dusan Zrnić, Pierre Kirstetter, et al., „A Primer on Phased Array Radar Technology for the Atmospheric Sciences,“ Bulletin of the American Meteorological Society, vol. 103, no. 10, pp. E2391 - E2416, 2022. (NOAA Full Text PDF)