Внутрішньоімпульсна модуляція та стиснення імпульсів у метеорологічному радарі
Внутрішньоімпульсна модуляція та стиснення імпульсів у метеорологічному радарі
Застосування внутрішньоімпульсної модуляції та стиснення імпульсів докорінно змінило сучасну метеорологічну радіолокацію, оскільки уможливило перехід від класичних лампових передавачів (магнетронів або клістронів) до невибагливих в обслуговуванні фазокогерентних твердотільних модульних передавачів (Solid-State).
У той час як електронні лампи здатні формувати дуже короткі зондуючі імпульси з надзвичайно високою піковою потужністю, що сягає мегаватів, напівпровідникові підсилювачі через особливості своєї конструкції забезпечують значно меншу пікову потужність. Щоб попри це випромінювати достатню енергію імпульсу для забезпечення великої дальності дії, необхідно збільшувати тривалість зондуючих імпульсів. Однак довгий немодульований імпульс істотно погіршив би роздільну здатність за дальністю. Тому протягом імпульсу зондуючий сигнал модулюється, а в приймачі за допомогою узгодженого фільтра (Matched Filter) знову стискається до вузького в часі імпульсу.[1][2]
Особливості об’ємних цілей
У метеорології принцип стиснення імпульсів, відомий із радіолокаційного контролю повітряного простору, не можна застосувати безпосередньо, оскільки метеорологічні відбиті сигнали надходять не від ізольованих точкових цілей, а від протяжних об’ємних цілей. Для розподілених розсіювачів, таких як краплі дощу або сніжинки, очікуваний виграш у чутливості внаслідок стиснення стає відносним: хоча довший зондуючий імпульс збільшує загальну випромінену енергію, подальше стиснення до вужчої комірки дальності одночасно зменшує освітлений об’єм розсіювання, а отже, і кількість гідрометеорів, які реєструються одночасно. Цей ефект зводить нанівець виграш в енергії порівняно з коротким імпульсом такої самої енергії. Таким чином, основна перевага для метеорологічного радара залишається суто технічною — можливість забезпечити необхідну середню потужність передавача за допомогою напівпровідникових компонентів. Крім того, кореляційна обробка в приймачі чутливо реагує на доплерівський зсув частоти та ширину спектра рухомих частинок опадів.[1]
Проблема часових бічних пелюсток (Range Sidelobes)
Найбільшою технічною проблемою під час спостереження метеорологічних об’ємних цілей є так звані часові бічні пелюстки (Time Sidelobes або Range Sidelobes), що виникають під час стиснення імпульсу до та після основного максимуму. Якщо для точкової цілі, наприклад окремого літака у вільному повітряному просторі, ці бічні пелюстки майже не заважають і часто можуть бути добре пригнічені, то в суцільному полі опадів вони підсумовуються й накладаються одна на одну в усіх сусідніх комірках дальності (Range Gates). Оскільки відбиваність метеорологічних цілей має надзвичайно великий динамічний діапазон — понад 60 – 70 дБ, сильні відбиті сигнали, наприклад від інтенсивного осередку граду, своїми часовими бічними пелюстками можуть повністю перекривати слабші сигнали від прилеглого слабкого дощу та спотворювати результати метеорологічних вимірювань. Крім того, довгий зондуючий імпульс створює велику мертву зону на малих дальностях, тому сучасні системи працюють у гібридному режимі: для ближньої зони випромінюється короткий немодульований імпульс, а для більших дальностей застосовується довгий модульований імпульс.[3]
Вибір відповідних форм сигналу та пригнічення бічних пелюсток
Щоб знизити завадові часові бічні пелюстки до обов’язкового для метеорологічних радарів рівня нижче -55 – -70 дБ і рівномірно розподілити їх у часі, прості фазові коди, наприклад коди Баркера (максимум -22,3 дБ за довжини коду 13), не підходять для метеорологічної практики або застосовуються лише в радарах дуже малої дальності дії. Натомість використовуються спеціально оптимізовані форми сигналу та методи фільтрації:
- Нелінійна частотна модуляція (NLFM): На відміну від класичного лінійного частотно-модульованого імпульсу (LFM), який без додаткових заходів забезпечує пригнічення бічних пелюсток лише приблизно на -13,2 дБ, за NLFM швидкість зміни частоти протягом імпульсу змінюється за S-подібним законом. Унаслідок цього спектр потужності вже під час передавання набуває дзвоноподібної форми, що в узгодженому фільтрі забезпечує дуже низькі та рівномірно розподілені бічні пелюстки без втрати відношення сигнал/шум (Mismatch Loss) внаслідок подальшого амплітудного зважування.
- Лінійний частотно-модульований імпульс (LFM) з амплітудним віконним зважуванням: У разі використання класичного лінійного частотно-модульованого імпульсу прийнятий сигнал у фільтрі стиснення необхідно зважувати спеціальною віконною функцією (наприклад, вікном Тейлора, Геммінга або Блекмана). Це надійно пригнічує бічні пелюстки та розподіляє їх рівномірно на низькому рівні, однак дещо розширює головний максимум (незначно погіршує роздільну здатність за дальністю) і зменшує чутливість приблизно на 1–2 дБ.
- Багатофазні коди та комплементарні послідовності: Багатофазні коди, зокрема коди Френка, P3 або P4, мають значно кращі автокореляційні властивості та меншу чутливість до доплерівського зсуву, ніж прості двійкові коди. У новіших системах також застосовують комплементарні коди (наприклад, послідовності Голлея або код Велті) чи інші спеціально оптимізовані форми сигналу, переважно на основі різновидів частотно-модульованих імпульсів. За використання комплементарних кодів бічні пелюстки двох послідовних імпульсів в ідеальному випадку можуть взаємно компенсуватися, однак для метеорологічних цілей це працює лише обмежено через швидку декореляцію відбитих сигналів від крапель дощу між двома імпульсами. Тому на практиці переважають сигнали з NLFM або LFM з віконним зважуванням.[4]
Приклади практичного застосування стиснення імпульсів у метеорологічних радарах
Рисунок 1. MP-PAWR: твердотільний метеорологічний радар із фазованою антенною решіткою
Якщо спочатку внутрішньоімпульсну модуляцію впроваджували передусім у компактних радарах малої дальності та системах із фазованими антенними решітками, що працюють у X-діапазоні (наприклад, японських PAWR та MP-PAWR), то завдяки потужним напівпровідникам на основі нітриду галію (GaN) ця технологія нині поширилася також на метеорологічні радари великої дальності дії в C- та S-діапазонах:
- X-діапазон (мала та середня дальність): Системи на зразок MP-PAWR (Multi-Parameter Phased Array Weather Radar) поєднують стиснення імпульсів з електронним скануванням променя,[5] щоб, попри обмежену пікову потужність численних окремих модулів, отримувати тривимірні об’ємні дані високої роздільної здатності лише за 30 секунд.
- C-діапазон (середня та велика дальність): Сучасні комерційні системи, зокрема Vaisala WRS300, серія Endurance компанії EEC та C-діапазонні системи Meteopress, повністю замінюють класичні магнетрони твердотільними передавачами. Вони досягають дальності понад 250–400 км, поєднуючи в гібридному режимі короткі немодульовані імпульси для ближньої зони з довгими імпульсами з NLFM для більших дальностей.
- S-діапазон (велика дальність / національні мережі): Для радарів S-діапазону, що характеризуються особливо малим загасанням (довжина хвилі близько 10 см, дальність понад 450 км), уже існують твердотільні варіанти (наприклад, від EEC або Meteopress). Крім того, для американської системи WSR-88D (NEXRAD) досліджували спеціальні форми сигналу зі стисненням імпульсів, що задовольняють надзвичайно суворі вимоги до пригнічення бічних пелюсток і в перспективі можуть замінити класичні клістронні передавачі.
Sources and ressorces:
- G. L. Austin: „Pulse Compression Systems for Use with Meteorological Radars“, Radio Science, Vol. 9, No. 1, 1974, S. 29–33. (DOI: 10.1029/RS009i001p00029)
- Sebastián M. Torres, Christopher D. Curtis, David Schvartzman: „Requirement-Driven Design of Pulse Compression Waveforms for Weather Radars“, Journal of Atmospheric and Oceanic Technology, Vol. 34, No. 6, 2017, S. 1351–1369. (NOAA Full Text PDF)
- Cesar M. Salazar Aquino, Boonleng Cheong, Robert D. Palmer: „Progressive Pulse Compression: A Novel Technique for Blind Range Recovery for Solid-State Radars“, Journal of Atmospheric and Oceanic Technology, Vol. 38, No. 9, 2021, S. 1599–1611. (NOAA Full Text PDF)
- Cesar M. Salazar, Boonleng Cheong, Robert D. Palmer, David Schvartzman, Alexander V. Ryzhkov: „Improvements in the Compression Filter and Calibration Factor of the Progressive Pulse Compression Technique“, IEEE Transactions on Geoscience and Remote Sensing, Vol. 62, 2024, S. 1–14, Article 5101814. (NOAA Full Text PDF)
- Robert Palmer, David Bodine, Pavlos Kollias, David Schvartzman, Dusan Zrnić, Pierre Kirstetter, et al., „A Primer on Phased Array Radar Technology for the Atmospheric Sciences,“ Bulletin of the American Meteorological Society, vol. 103, no. 10, pp. E2391 - E2416, 2022. (NOAA Full Text PDF)