www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Код Баркера

Довжина
коду n
Елементи коду Рівень бічних
пелюсток, дБ
2+ − ,  + +−6,0
3+ + −−9,5
4+ + − + ,  + + + −−12,0
5+ + + − +−14,0
7+ + + − − + −−16,9
11+ + + − − − + − − + −−20,8
13+ + + + + − − + + − + − +−22,3

Таблиця 1: Коди Баркера

Рисунок 1: Діаграма передавального імпульсу з фазовим кодуванням кодом Баркера довжиною n = 7

Діаграма передавального імпульсу з фазовим кодуванням: показано дві функції.
 Верхня функція відображає логічні рівні на часовій осі.
 Нижня функція показує фазокодовані високочастотні коливання, що відповідають логічним рівням верхньої функції. При кожній зміні логічного рівня відбувається стрибок фази.

Рисунок 1: Діаграма передавального імпульсу з фазовим кодуванням кодом Баркера довжиною n = 7

Код Баркера

Код Баркера є одним із варіантів внутрішньоімпульсної двофазної модуляції для радіолокаторів зі стисненням імпульсів з метою поліпшення роздільної здатності за дальністю при відносно довгих передавальних імпульсах. Це числові послідовності різної довжини зі значень +1 і −1, які задовольняють умову якомога досконалішої автокореляції. Під «якомога досконалішою» тут мається на увазі, що величина бічних пелюсток, які виникають під час автокореляції, менша або дорівнює 1.

Коди Баркера названі на честь їхнього винахідника Ronald Hugh Barker, який у дослідженні, опублікованому 1953 року, проаналізував 6 000 різних поліномів. У результаті було отримано список із 9 відомих кодів Баркера. (Прості інверсії знаків або обернення послідовності імпульсів також можливі, але тут не розглядаються.) Подальші дослідження за допомогою обчислювальної техніки перевірили імпульсні послідовності з довжиною коду до n = 4·1033, [1] однак інших кодових послідовностей, які також задовольняли б цю вимогу, виявлено не було.

Математичний опис має вигляд:

(1)

(Тобто: модуль суми сусідніх субімпульсів для всіх n часткових довжин послідовності повинен бути меншим або дорівнювати 1.)

Примітка: Послідовність + +, наведена в таблиці 1 для довжини коду n = 2, формально також задовольняє цю математичну умову, однак на практиці вона непридатна, якщо враховувати, що внутрішньоімпульсна модуляція повинна поліпшувати роздільну здатність за дальністю в 1/n разів. (Ця послідовність має подібне особливе положення, як число 2 — єдине парне просте число: воно, як і кожне просте число, ділиться без остачі лише на 1 і саме на себе, але тільки тому, що інших дільників не існує!)

Розрахунок величини бічних пелюсток дуже простий, оскільки їхня амплітуда за визначенням менша або дорівнює 1. Амплітуда стисненого імпульсу тоді дорівнює кількості елементів коду. Отже, придушення бічних пелюсток для коду Баркера довжиною 13 становить 20·log10(13) = 22,28 dB.

Модуляція

Під час модуляції знак «плюс» у таблиці та на рисунку 1 відповідає фазі 0°, а знак «мінус» — стрибку фази на 180°. На практиці це можна просто реалізувати за допомогою кільцевого змішувача, вихід ПЧ якого використовується як керувальний вхід (пояснення принципу роботи див. проєкт саморобного радара). На цей кільцевий змішувач необхідно подавати від’ємну або додатну напругу (як показано вище на рисунку 1). Керувальна напруга може формуватися регістром зсуву, TTL-вихід якого за допомогою операційного підсилювача, увімкненого як компаратор, перетворюється до рівня ± 5 В.

Рисунок 2: Автокореляція коду Баркера довжиною n = 7.

Опорна послідовність:
ковзне вікно:

Рисунок 2: Автокореляція коду Баркера довжиною n = 7.

Стиснення імпульсів

Стиснення імпульсу, закодованого кодом Баркера, є процесом кореляції, а точніше автокореляції, оскільки форма переданого сигналу порівнюється з формою прийнятого сигналу, тобто в цьому випадку сама із собою. Такий фільтр може бути або аналоговим узгодженим фільтром, або порівняння виконується цифровим способом у пам’яті методом ковзного вікна (sliding window).

Складені коди Баркера
Добуток
Кронекера
Довжина
коду n
Рівень бічних
пелюсток, дБ
B2⊗B714−14,0
B4⊗B416−20,8
B4⊗B520−22,3
B4⊗B728−28,9
B7⊗B749−30,8
B5⊗B1155−14,0
B5⊗B1365−13,9
B13⊗B13169−22,28

Таблиця 2: Складені коди Баркера

Відомі коди Баркера придатні лише для відносно короткої тривалості передавального імпульсу, оскільки їхня довжина обмежена 13 елементами коду. Максимально досяжне придушення бічних пелюсток, що становить 22,3 дБ, також значно нижче від необхідних 30 дБ. Існують також послідовності іншої довжини з величинами бічних пелюсток у діапазонах ≤2 і ≤3.

Складені коди Баркера (які також називають кодами Баркера–Волинської) використовують добуток Кронекера двох кодів Баркера. Добуток Кронекера B5⊗B13 означає, що передавальний імпульс за допомогою одного коду Баркера (B13) поділяється на 13 субімпульсів. Кожен із цих субімпульсів потім за допомогою коду Баркера B5 поділяється ще на 5 коротших субімпульсів. Для від’ємних субімпульсів B13 кожен елемент коду B5 множиться на −1. У результаті загальна довжина коду становить 65 субімпульсів.

Джерела та література:

  1. Borwein, P., Mossinghoff, M. (2014). “Wieferich pairs and Barker sequences“, II. LMS Journal of Computation and Mathematics, 17(1), S. 24-32 (DOI: 10.1112/S1461157013000223)