Код Франка
Рисунок 1: приклад чотирифазного коду Франка
Код Франка
Код Франка є форматом модуляції з кількома фазовими станами (наприклад, із квадратурною фазовою маніпуляцією) для стиснення імпульсів у радіолокаторах. Цей вид фазового кодування був розроблений Robert L. Frank. Код Франка стійкіший до доплерівського зсуву та має приблизно на 10 dB нижчий рівень бічних пелюсток, ніж двійкові коди. Він використовує послідовність стрибків фази, містить N2 елементів і визначається як:
| Φn,k = (2π/N)(n-1)(k-1) | (1) |
Де n і k є цілими числами від 1 до N. Один зондуючий імпульс тривалістю τ поділяється на N однакових груп, кожна з яких, у свою чергу, містить N субімпульсів. Тривалість кожного субімпульсу становить Δτ, а їх загальна кількість дорівнює N2. У межах кожного такого субімпульсу фаза залишається сталою відносно безперервного коливання. Код Франка з N2 субімпульсами також називають N-фазним кодом Франка. Для обчислення коду Франка повне коло 360° поділяють на N кроків. Основні фазові кроки при цьому є кратними величині (Δφ) = 360°/N. Для N-фазного коду Франка структура модуляції утворюється за допомогою такої основної матриці:
(2)
Кожен рядок матриці представляє субімпульси однієї групи. Кожне число в матриці множиться на основний фазовий крок Δφ. Слід пам’ятати, що фазові зсуви, більші за 360°, можна зменшити відніманням 360° без будь-якого впливу на форму сигналу.
Наприклад, для коду Франка при N = 4 основний фазовий крок визначається як Δφ = 360°/4 = 90°. У техніці фазовий зсув 90° також представляють уявною одиницею j. Таким чином, фазові стрибки коду із застосуванням наведеної вище загальної матриці (2) мають вигляд:
(3)
Отже, цей код Франка має довжину 16 елементів у такій послідовності (див. також рисунок 1 із цим прикладом):
| F16 = { 1 1 1 1 1 j -1 -j 1 -1 1 -1 1 -j -1 j } | (4) |
Джерело:
- Richards, M. A., Scheer, J. A., Holm, W. A. (2010). Principles of modern radar: Basic principles, SciTech Publishing-An Imprint of the IET 379 Thornall Street Edison, NJ 08837, ISBN: 978-1-891121-52-4, pp.824