www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Структурна схема приймача метеорологічного радіолокатора

Структурна схема метеорологічного радіолокатора з лінійним приймачем великого динамічного діапазону та керованим атенюатором.

Рисунок 1: Структурна схема метеорологічного радіолокатора з лінійним приймачем великого динамічного діапазону

Структурна схема приймача метеорологічного радіолокатора

Лінійний приймач із великим динамічним діапазоном

У метеорологічних радіолокаторах не лише визначають місцеположення цілей, а й виконують кількісні вимірювання. Цей основний принцип визначає також вимоги до приймача метеорологічного радіолокатора.

Приймач повинен надійно працювати навіть за наявності потужних ехо-сигналів від нерухомих об'єктів. Він має забезпечувати великий динамічний діапазон, дуже високу чутливість і, насамперед, якомога лінійнішу та точно відому передавальну характеристику. Лише за цих умов за виміряною амплітудою ехо-сигналу можна кількісно оцінювати інтенсивність атмосферних опадів.

Стиснення динамічного діапазону в приймачі принципово допускається, якщо його характеристика відома та однозначно оборотна в усьому необхідному діапазоні вимірювань. Процесор обробки радіолокаційних сигналів повинен забезпечувати відновлення початкової амплітуди сигналу за його стисненим значенням. Зокрема, не допускається втрата інформації про амплітуду внаслідок обмеження сигналу або перевантаження. Тому прості схеми часового регулювання чутливості (STC) та логарифмічні підсилювачі проміжної частоти з подальшою демодуляцією, які застосовують у радіолокаторах огляду повітряного простору, без відповідного коригування передавальної характеристики непридатні для кількісних метеорологічних вимірювань.

Проте у зображеній схемі приймача використовується логарифмічний підсилювач із наступним аналого-цифровим перетворювачем, який формує керувальний сигнал для регульованого атенюатора. Цей керувальний сигнал одночасно надходить до процесора обробки радіолокаційних сигналів. Таким чином, величина ослаблення, що діє в кожний момент часу, відома й може бути врахована під час обчислення початкової амплітуди ехо-сигналу.

Система регулювання повинна мати достатню швидкодію та бути точно узгодженою за часом із відповідним ехо-сигналом. У зображеній схемі для цього застосовуються швидкодійні аналого-цифрові перетворювачі паралельного типу (Flash ADC) із затримкою порядку однієї наносекунди. Щоб зміна ослаблення відбувалася в потрібний момент, сигнал у лінійному приймальному тракті також необхідно затримати на відповідний час. Це дає змогу уникнути небажаних комутаційних викидів і похибок під час вимірювання амплітуди. Затримки такого порядку можна реалізувати за допомогою коаксіальних ліній затримки з кількох метрів кабелю.

Структурна схема метеорологічного радіолокатора з лінійним приймачем великого динамічного діапазону.

Рисунок 1: Структурна схема метеорологічного радіолокатора з лінійним приймачем великого динамічного діапазону

Зображена система є когерентним радіолокатором. Усі частоти та синхронізувальні імпульси формуються на основі високостабільної частоти задавального генератора і тому мають визначені фазові співвідношення між собою. Шляхом багаторазового множення частоти та змішування отриманих проміжних сигналів формується частота STALO. Вона перевищує частоту передавача на величину проміжної частоти (IF).

Проміжна частота також формується на основі частоти задавального генератора. Відповідний генератор часто називають COHO, оскільки він забезпечує необхідне фазове співвідношення (когерентність) у приймальному тракті. Частоту передавача отримують шляхом змішування частот STALO та COHO. У модуляторі спочатку формується малопотужний передавальний імпульс у вигляді короткої ділянки цього безперервного високочастотного коливання. Потім імпульс підсилюється та випромінюється антеною з великою потужністю. Як вихідний каскад передавача використовується багаторезонаторний клістрон, який забезпечує високу імпульсну потужність за малої тривалості передавального імпульсу.

Частоту повторення імпульсів можна перемикати. Таке перемикання може супроводжуватися відповідною зміною тривалості передавального імпульсу, щоб радіолокатор працював зі сталим коефіцієнтом заповнення (Duty Cycle). Однак для цього необхідно, щоб смугу пропускання приймача також можна було змінювати відповідно до різної тривалості імпульсів.

Під час повного об'ємного сканування можна використовувати різні періоди повторення імпульсів і, відповідно, різні максимальні дальності вимірювання. За дуже великих кутів місця немає потреби шукати хмари аж до висот іоносфери. Тому за кутів місця приблизно від 15 до 20° і більше меншої дальності вимірювання може бути цілком достатньо. Необхідний час приймання в цьому випадку коротший, ніж під час спостереження за малих кутів місця з великою дальністю вимірювання. Завдяки цьому повне об'ємне сканування можна завершити за коротший час.