Основи радіолокації
Стислий зміст розділу «Радіолокаційний приймальний пристрій»
- Радіолокаційний приймач приймає сигнали відлуння у виді імпульсів високої частоти (радіочастоти) та забезпечує візуальне відображення інформації про цілі.
- Майже завжди в радіолокаційних системах НВЧ використовується супергетеродинний приймач..
- Під час перетворення частоти, в каскаді змішувача виникає сигнал перешкоди на дзеркальній частоті.
Для подавлення цього сигналу необхідно використовувати спеціальні фільтри.
У разі широкої смуги пропускання вхідних каскадів, для запобігання проходження сигналів дзеркальної частоти
через приймальний тракт широко застосовують подвійне перетворення частоти.
- Для кращої видимості сигналів відлуння як ближніх, так й віддалених цілей використовують
- схеми ЧАРП
для регулювання коефіцієнту підсилювання керованого атенюатора, який може бути
- АРП для регулювання чутливості приймача для забезпечення
найкращого приймання сигналів широкого діапазону амплітуд.
Також це простий спосіб зменшення рівня сигналів активних перешкод.
- Логарифмічний підсилювач, що запобігає перевантаженню приймача дуже потужними сигналами відлуння.
- Фазовий зсув сигналу відлуння під час демодуляції має бути збережений для забезпечення функціонування системи селекції рухомих цілей.