www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Будова атмосфери Землі

Густина електронів
Температура
Висота [км]
Тропосфера
Тропопауза
Озоновий шар
Стратосфера
Іоносфера

Рис. 1: Будова атмосфери Землі

Густина електронів
Температура
Висота [км]
Тропосфера
Тропопауза
Озоновий шар
Стратосфера
Іоносфера

Рис. 1: Будова атмосфери Землі

Густина електронів
Температура
Висота [км]
Тропосфера
Тропопауза
Озоновий шар
Стратосфера
Іоносфера

Рис. 1: Будова атмосфери Землі

Будова атмосфери Землі

Атмосфера Землі — це газова оболонка Землі, що простягається приблизно до висоти 2 000…3 000 км. Частина атмосфери, важлива для поширення радіохвиль, простягається приблизно до висоти 500 км і поділяється на:

Тропосфера

Тропосфера — це найнижчий шар атмосфери Землі між її поверхнею та висотою приблизно 11 км (36 000 ft). Ця область характеризується тим, що температура майже лінійно зменшується з висотою до середнього значення близько -50°C. У тропосфері відбуваються всі погодні явища.

Тропопауза — це перехідний шар між тропосферою та стратосферою, який у помірних широтах розташований на висоті приблизно від 10 до 12 км. Вона відокремлює тропосферу, де формуються погодні явища, від спокійнішої стратосфери. У тропопаузі переважають дуже сильні вітри, відомі як струменеві течії (Jet Streams), швидкість яких нерідко досягає 400 км/год. Саме в цьому шарі найекономічніше виконуються далекомагістральні авіаперельоти.

Стратосфера

Стратосфера, що простягається від 11 до 80 км, у нижній частині має область із майже сталою температурою від -40 до -50°C. У цій області формується озоновий шар, максимальна концентрація озону в якому спостерігається на висоті близько 25 км, а сам він простягається до температурного максимуму приблизно +50°C на висоті 60 км.

Озоновий шар поглинає значну частину ультрафіолетового випромінювання Сонця, шкідливого для живих організмів.

Іоносфера

У верхній частині стратосфери, після температурного максимуму на висоті 60 км, температура знову різко знижується і досягає мінімуму приблизно на висоті 80 км. Тут починається іоносфера, що простягається приблизно до 600 км.

У цьому найвищому шарі атмосфери Землі під дією високоенергетичного сонячного випромінювання (ультрафіолетового та гамма-випромінювання) значна частина нейтральних молекул повітря постійно іонізується, звідси й назва іоносфера. Це означає, що під дією цього випромінювання електрони вибиваються з атомів, унаслідок чого іоносфера значною мірою складається з вільних електронів (негативних зарядів) та позитивно заряджених іонів. Характерний розподіл густини електронів за шарами позначають літерами D, E, F1 і F2.

Найбільша густина іонізації спостерігається в шарі F2 на висоті приблизно 300 км. Густина електронів в іонізованих шарах іоносфери змінюється залежно від часу доби, пори року та сонячної активності. Удень формуються всі чотири шари D, E, F1 і F2, які більшою чи меншою мірою поглинають ультрафіолетове сонячне випромінювання. Залишок UV-випромінювання, що проходить крізь них, затримується озоновим шаром у стратосфері. Уночі шари D, E і F1 майже повністю зникають, тоді як від сильно іонізованого шару F2 значна частина зберігається і в нічний час.

D-шар відбиває електромагнітні хвилі у діапазоні довгих хвиль близько 50 кГц. Хвилі з коротшими довжинами хвиль у D-шарі зазнають загасання.

E-шар починає формуватися зі сходом Сонця і близько полудня досягає максимальної густини електронів, але вночі не зникає повністю. Над ним часто спостерігається шар E2.

Es-шар (спорадичний E-шар) виникає вночі у зв'язку з полярними сяйвами у вигляді рухомих іонних хмар. Він часто забезпечує несподівані, а іноді й небажані радіозв'язки.

F2-шар має особливе практичне значення, оскільки через дуже повільну рекомбінацію електронів і позитивно заряджених іонів він зберігається навіть уночі. Його властивості значною мірою залежать від сонячної активності.