www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Ширина смуги пропускання приймача

Частота (МГц)
B = 1,6 MHz

Рисунок 1. Зміна рівня сигналу у смуговому фільтрі зі смугою пропускання за рівнем −3 дБ

[dB]
Частота (МГц)
B = 1,6 MHz

Рисунок 1. Зміна рівня сигналу у смуговому фільтрі зі смугою пропускання за рівнем −3 дБ

Зміна рівня сигналу у смуговому фільтрі зі смугою пропускання за рівнем −3 дБ
Частота (МГц)
B = 1,6 MHz

Рисунок 1. Зміна рівня сигналу у смуговому фільтрі зі смугою пропускання за рівнем −3 дБ

Ширина смуги пропускання приймача

Смуга пропускання

Ширина смуги пропускання B, BW або Δf — це різниця між верхньою та нижньою граничними частотами радіолокаційного приймача, що вимірюється в герцах. Для сигналу в основній смузі частот ширина смуги пропускання дорівнює верхній граничній частоті. У радіолокаційному приймачі ширина смуги пропускання зазвичай визначається смуговими фільтрами підсилювача проміжної частоти. Приймач повинен забезпечувати оброблення всієї смуги частот прийнятого ехо-сигналу.

Однак зі збільшенням смуги пропускання зростає і частка власного шуму, що надходить до приймача. Оскільки цей шум статистично розподілений за всіма частотами, за ширшої смуги пропускання приймається більше шуму. Унаслідок цього погіршується відношення сигнал/шум, а отже, і максимально можлива чутливість приймача.

Частотний спектр прямокутного імпульсу можна проаналізувати за допомогою швидкого перетворення Фур’є (FFT). Хоча ідеальний прямокутний імпульс теоретично має складові з необмежено високими частотами, на практиці корисний частотний діапазон обмежують характеристики передавача, приймача та вимірювальних приладів. Чим ширша смуга пропускання приймача, тим точніше можна відтворити початкову форму імпульсу з його крутими фронтами.

Для простих немодульованих радіолокаційних імпульсів необхідну ширину смуги пропускання B можна приблизно визначити як величину, обернену до тривалості імпульсу τ. Точне значення залежить від форми імпульсу та прийнятого визначення смуги пропускання:

B ≈ 1 (1)
τ

Ефект Доплера спричиняє зміщення частотного спектра відбитого сигналу від рухомих цілей. Якщо ціль наближається до радара, тривалість імпульсу також незначно скорочується, а ширина смуги сигналу відповідно збільшується. Проте під час вибору смуги пропускання приймача насамперед потрібно враховувати, що доплерівський зсув частоти зміщує спектр прийнятого сигналу відносно частотної характеристики пропускання приймача. Тому смуга пропускання приймача має враховувати не лише ширину спектра сигналу, але й очікувані доплерівські зсуви частоти.

Приклад із практики: смуга пропускання приймача Р-12

Під час моєї служби на посаді начальника станції P-12  я помітив, що звуження смуги пропускання підсилювача проміжної частоти давало змогу суттєво зменшити власний шум, але водночас позначки особливо швидкісних літаків, наприклад SR-71, ставали слабшими. Отже, зменшення потужності шуму не завжди приводило до кращого виявлення всіх цілей.

Одним із можливих пояснень є доплерівський зсув частоти ехо-сигналів. Для дуже швидких цілей зміщений спектр сигналу може частково виходити за межі смуги пропускання вузькосмугового фільтра проміжної частоти. Унаслідок цього послаблюється не лише шум, а й корисний сигнал. Тому оптимальна смуга пропускання приймача завжди є компромісом між придушенням шуму та прийманням корисного сигналу з мінімальними втратами.

У радіолокаційних системах із внутрішньоімпульсною модуляцією передавального імпульсу смуга пропускання приймача значно перевищує величину, обернену до тривалості імпульсу. У цьому випадку необхідна смуга пропускання залежить від виду внутрішньоімпульсної модуляції, вагової функції та тривалості стисненого імпульсу. Чим більша смуга частот за лінійної частотної модуляції, тим меншими можуть бути комірки дальності й тим краще розділення за дальністю може забезпечувати радіолокатор без надмірного збільшення бічних пелюсток (Time-Side-Lobes) під час стискання імпульсів.

У наукових радіолокаторах з особливо високими вимогами до розділення за дальністю на практиці застосовують смуги сигналу приблизно від 100 до 200 МГц. Дуже складні приймачі мають смугу пропускання, яку радіолокаційний процесор сигналів може плавно регулювати.

Добуток тривалості імпульсу на ширину смуги пропускання

Для характеристики стискання імпульсів часто використовують добуток тривалості імпульсу на ширину смуги пропускання τ·B (у мкс·МГц, тобто результат є безрозмірним), який дорівнює добутку тривалості імпульсу та ширини смуги пропускання. У різних радіолокаторах цей добуток може набувати значень від 5 до 1000. За відносно невеликих значень, наприклад від 5 до 15, за сприятливих умов можна досягти придушення бічних пелюсток до 35 дБ. За більших значень, від 15 до 500, в особливо ретельно оптимізованих системах можливе придушення до 45 дБ. Однак ці значення не є гарантованими для всіх систем. Фактичне придушення бічних пелюсток значною мірою залежить від способу модуляції, вагової функції та всієї обробки сигналів і в багатьох практичних випадках є значно меншим.

Див. також: приклади способів модуляції для стискання імпульсів.

За достатньо широкої смуги сигналу стискання імпульсів дає змогу отримувати імпульси тривалістю лише кілька наносекунд. Це забезпечує розділення за дальністю менш ніж один метр. Якщо час проходження прямого сигналу та сигналу, відбитого від земної поверхні, достатньо відрізняється, їх окреме оброблення можна використати також для визначення висоти.