www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Шуми багатокаскадних підсилювачів

G1
N1
G2
N2
G3
N3
Gn-1
Nn-1
Gn
Nn

Рисунок 1. Шуми в багатокаскадному підсилювальному тракті
(N – потужність шуму; G – коефіцієнт підсилення за потужністю)

G1
N1
G2
N2
G3
N3
Gn-1
Nn-1
Gn
Nn

Рисунок 1. Шуми в багатокаскадному підсилювальному тракті
(N – потужність шуму; G – коефіцієнт підсилення за потужністю)

Послідовність підсилювальних каскадів, кожен із коефіцієнтом підсилення за потужністю G та потужністю власного шуму N.
G1
N1
G2
N2
G3
N3
Gn-1
Nn-1
Gn
Nn

Рисунок 1. Шуми в багатокаскадному підсилювальному тракті
(N – потужність шуму; G – коефіцієнт підсилення за потужністю)

Для досягнення потрібного коефіцієнта підсилення часто використовують багатокаскадну схему побудови підсилювача. У такій схемі підсилювач складається з низки окремих підсилювальних модулів або каскадів, з'єднаних послідовно (рисунок 1). Кожен із каскадів підсилює сигнал, який надходить на його вхід, і характеризується власним коефіцієнтом підсилення. Водночас кожен підсилювальний каскад, як і будь-який активний радіоелектронний компонент, створює власний шум, який впливає на загальні шумові характеристики підсилювача. Одним з основних джерел шуму є тепловий рух носіїв електричного заряду. Інтенсивність теплового шуму залежить від температури та властивостей елементів електричного кола.

Для оцінювання шумових властивостей підсилювача використовують коефіцієнт шуму F. Він визначається як відношення значення сигнал/шум на вході каскаду до значення сигнал/шум на його виході. Тут F є безрозмірним коефіцієнтом шуму, а не потужністю шуму. Для позначення потужності шуму надалі використовується символ N, а для лінійного коефіцієнта підсилення за потужністю – символ G.

Розглянемо спочатку підсилювач, який складається лише з двох послідовно з'єднаних каскадів. Власний шум першого каскаду підсилюється другим каскадом, до нього додається власний шум другого каскаду. Коефіцієнт шуму такого двокаскадного підсилювача можна визначити за формулою Фріса:

F = F1 + (F2 – 1)/G1

де:

F – загальний коефіцієнт шуму двокаскадного підсилювача;
F1 – коефіцієнт шуму першого каскаду;
F2 – коефіцієнт шуму другого каскаду;
G1 – лінійний коефіцієнт підсилення за потужністю першого каскаду.

Із формули випливає, що шумові властивості першого каскаду особливо сильно впливають на загальний коефіцієнт шуму підсилювача. Зі збільшенням підсилення першого каскаду внесок власного шуму другого каскаду в загальний коефіцієнт шуму зменшується. Для багатокаскадного підсилювача формула Фріса узагальнюється на всі послідовно з'єднані каскади. При цьому внески наступних каскадів діляться на добуток коефіцієнтів підсилення всіх попередніх каскадів.

Окрім коефіцієнта шуму, можна розглянути безпосередньо потужності власних шумів окремих підсилювальних каскадів. Позначимо через Ni потужність власного шуму, створеного i-м каскадом і приведену до його виходу. Ця величина вимірюється у ватах, на відміну від безрозмірного коефіцієнта шуму F. Власний шум одного каскаду надходить на вхід наступного каскаду та підсилюється так само, як і корисний сигнал.

Потужність шуму на виході другого каскаду складається з його власного шуму та шуму першого каскаду, підсиленого другим каскадом. Ця сумарна потужність є потужністю шуму на вході третього каскаду:

NE3 = N2 + G2·N1

Відповідно, потужність шуму на виході третього каскаду, яка надходить на вхід четвертого каскаду, визначається таким виразом:

NE4 = N3 + G3·(N2 + G2·N1)

Продовжуючи цю послідовність, отримаємо формулу для сумарної потужності власних шумів на виході багатокаскадного підсилювача:

Nзаг = Nn + Gn·{Nn-1 + Gn-1·[   ...   N3 + G3·(N2 + G2·N1)]}

Отже, формула Фріса описує загальний коефіцієнт шуму підсилювального тракту, а наведена вище сума визначає потужність шумів, створених окремими каскадами, з урахуванням їхнього подальшого підсилення. Ці дві формули описують різні, хоча й пов'язані між собою, характеристики підсилювача.

Для забезпечення якомога кращого відношення сигнал/шум на виході багатокаскадного підсилювача необхідно враховувати такі принципи:

  1. Перші каскади підсилення повинні мати якомога менший рівень власних шумів. Це пояснюється тим, що шуми першого каскаду послідовно підсилюються всіма наступними каскадами. Чим меншою є початкова потужність шуму, тим меншою буде її складова на виході підсилювача.
  2. Останні каскади також підсилюють шуми, створені всіма попередніми каскадами. Тому під час розподілу загального підсилення між каскадами слід враховувати як шумові характеристики, так і необхідні рівні сигналів, динамічний діапазон та інші практичні вимоги.

Оскільки змішувачі, у яких відбувається перетворення частоти, зазвичай мають досить високий коефіцієнт шуму, перший каскад підсилення часто розміщують перед перетворенням частоти, тобто на високій частоті прийнятого сигналу. Такий каскад називають малошумним підсилювачем високої частоти (МШП, МШПВЧ; Low Noise Amplifier, LNA). Оскільки потужність відбитого сигналу часто дуже мала, малошумний підсилювач намагаються розмістити якомога ближче до приймальної антени, щоб зменшити втрати сигналу на ділянці між антеною та підсилювачем. Тому МШП нерідко встановлюють безпосередньо біля антени або в її конструкції.