Співвідношення тривалості імпульсу та ширини смуги пропускання приймача
сигнал
частотною модуляцією
Рисунок 1. До визначення бази сигналу для різних видів сигналу
сигнал
частотною модуляцією
Рисунок 1. До визначення бази сигналу для різних видів сигналу
Співвідношення тривалості імпульсу та ширини смуги пропускання приймача
Добуток тривалості сигналу та теоретично мінімально необхідної ширини смуги пропускання приймача є важливим параметром, що враховується під час розробці радіолокатора. В англомовній літературі його називають Time-Bandwidth Product, скорочено TBP або TBWP. Цей параметр дає можливість оцінити потенційний коефіцієнт стискання імпульсу та рівень бічних пелюсток стисненого імпульсу у часі. Широко розповсюджений також підхід, коли з цією ж метою використовується добуток тривалості імпульсу та ефективної ширини його спектру. Такий добуток називають базою сигналу.
Під час розробки радіолокаційного приймача виникає необхідність пошуку компромісу при виборі потрібних значень його параметрів. З одного боку, його смуга пропускання має бути як можна вужчою, щоби зменшити інтенсивність перешкод та шумів, що проходять у приймальний тракт. З іншого боку, смуга пропускання має бути достатньо широкою, щоби забезпечити приймання сигналів відлуння без спотворень. При цьому, що коротшими є використовувані сигнали, тим ширшою має бути смуга пропускання приймача, і тим кращою буде роздільна здатність радіолокатора з дальності.
Приймач імпульсного радіолокатора, в якому використовуються прості радіоімпульси тривалості Τ в якості зондувального сигналу, повинен мати смугу пропускання шириною 1/Τ. База такого сигналу дорівнює 1 і роздільна здатність з дальності визначається безпосередньо тривалістю імпульсу.
Якщо в радіолокаторі використовуються фазоманіпульовані імпульси з тривалістю парціального (стиснутого) імпульсу τ, ширина спектру такого сигналу дорівнює 1/τ і залежить від тривалості стиснутого імпульсу. База такого сигналу дорівнює Τ/τ. Якщо для кодування маніпуляції фази при формуванні такого сигналу використовуються коди Баркера, то значення бази сигналу обмежено числом 13. Як видно з цього прикладу, база сигналу дорівнює потенційному коефіцієнту стискання імпульсу.
Сигнали з внутрішньоімпульсною частотною модуляцією можуть мати базу від більш як 100 до 10 000. Для сигналу с лінійною частотною модуляцією ширина спектру визначається у формі різниці верхньої f1 та нижньої f2 частот його смуги: BW = Δf = f2 – f1, а його база дорівнює Τ·Δf.
Приклад: радіолокатор пошуку AN/FPS-117 використовує у якості зондувального сигналу ЛЧМ-сигнал з базою 75. Значення коефіцієнта стискання імпульсу є приблизно таким самим. Таким чином можливо розрахувати роздільну здатність цього радіолокатора в ближній зоні (при використання зондувального сигналу тривалістю Τ= 100 мкс) – близько 100 м.
Гаусов імпульс має найменшу можливу базу ¼. (Гаусов імпульс має обвідну у формі функції Гауса і формується за допомогою гаусівського фільтру. Такий фільтр характеризується максимальною крутизною перехідної характеристики та мінімальним груповим запізненням). В деяких застарілих радіолокаторах смуга пропускання приймача могла зменшуватися до цього значення, що відповідало так званому режиму обмеження приймача. Звісно, це призводить до збільшення внутрішніх втрат, оскільки зменшується кількість спектральних складових, а отже, й енергія прийнятого сигналу. Тем не менш, таким способом вдавалось успішно придушувати перешкоди, частота яких відрізняється від носійної частоти зондувального сигналу.
Надзвичайно високе значення бази (200 000) мають зондувальні сигнали, що використовуються в радіолокаторі стратегічного призначення AN/FPS-108 „Cobra Dane“ .