www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Рівняння дальності радіолокації для метеорологічного радіолокатора

В метеорологічних радіолокаційних системах використовується багато принципів, аналогічних тим, що використовуються у первинних радіолокаторах. Вивчення матеріалу даного розділу потребує знання виводу рівняння дальності радіолокації, наведеного у розділі «Основи радіолокації». Напишемо це рівняння відносно потужності в точці приймання як функції від параметрів, що впливають:

Рівняння радіолокаціїде

Pe — приймана потужність;
Ps — випромінювана потужність;
G — коефіцієнт підсилювання антени (припускається, що на передачу та на прийом використовується одна й та сама антена);
σ — ефективна площа вторинного випромінення цілі;
λ — довжина випромінюваної хвилі;
R — дальність до розсіювача. (1)

Суттєвою відмінністю ефективної площі вторинного випромінення σ літака або іншого літального апарату від цього ж параметра для області опадів є те, що протяжна область опадів може мати набагато більші розміри. Іншими словами, якщо ціллю є літальний апарат, то його розміри, як правило, є меншими за імпульсний об’єм радіолокатора і така ціль розглядається як точкова. У випадку ж протяжної області опадів її розміри можуть суттєво перевищувати розміри імпульсного об’єму радіолокатора. Крім цього, область опадів є «напівпрозорою» для електромагнітних хвиль, на відміну від більшості штучних літальних апаратів.

Оскільки область опадів складається з окремих гідрометеорів (краплин дощу, сніжинок тощо), необхідно спочатку розглянути розсіяння електромагнітної хвилі на окремій частинці. Якщо розмір частинки набагато менший за довжину хвилі, її розсіяння описується законом Релея. Вираз для ефективної площі розсіяння окремої частки, наприклад, дощової краплини має вигляд:

Формула Релея; де

D — діаметр дощової краплини;
ε — комплексна відносна діелектрична проникність речовини розсіювача (у цьому випадку води).(2)

Для зворотного розсіяння визначальним є діелектричний множник |K|2, який обчислюється за комплексною відносною діелектричною проникністю ε. Для радіолокаційних діапазонів частот від L до X його значення становить приблизно 0,93 для води та 0,2 для льоду. Ці значення залежать, зокрема, від частоти й температури.

Якщо підсумувати внески окремих частинок опадів в об’ємі 1 м3, отримаємо:

де Z — фактор радіолокаційної відбиваності;
η — об’ємна відбиваність (сумарна ефективна площа розсіяння на одиницю об’єму).

Рисунок 1. До визначення значення імпульсного об’єму

Рисунок 1. До визначення значення імпульсного об’єму

Якщо область опадів повністю заповнює імпульсний об’єм радіолокатора, сумарний відбитий сигнал визначається внесками всіх частинок у цьому об’ємі. Вираз для визначення імпульсного об’єму (Рисунок 1) має вигляд:

де


φ — ширина променю радіолокатора у вертикальній площині;
θ — ширина променю радіолокатора в горизонтальній площині;
R — відстань до радіолокатора;
c0 — швидкість світла;
τ — тривалість випромінюваного радіолокатором імпульсу.(4)

Основне рівняння дальності радіолокації для метеорологічного радіолокатора (див. розділ «Основи радіолокації») може бути записане у вигляді:

(5)

 

Вплив коефіцієнту відбиття можливо прослідкувати, розглядаючи радіолокаційне зображення розподіленого гідрометеора. На великих висотах він буде цілком складатися з сніжинок, відбивальна спроможність яких, як ми вже знаємо, невисока. По мірі зменшення висоти сніжинки починають танути, покриваючись при цьому водою, що спричиняє різке збільшення інтенсивності відбитого сигналу. Насамкінець сніжинки повністю перетворюються на краплини води. Їхні розміри є меншими, ніж у сніжинок, а швидкість падіння вищою. Це призводить до зменшення інтенсивності відбиття і спостерігається на індикаторі радіолокатора у вигляді «світлої смуги».

Рисунок 2. Залежність імпульсного об’єму від дальності

Рисунок 2. Залежність імпульсного об’єму від дальності

Отже, ми побачили принципову відмінність між рівняннями дальності радіолокації для радіолокатора виявлення і для метеорологічного радіолокатора.

Однак приведена форма рівняння все ще є недостатньо зручною для використання в задачах, пов’язаних із метеорологічними радіолокаторами. Тут розгляд ведеться не з точки зору метеоролога, а з точки зору спеціаліста, який має справу з радіолокаторами виявлення. Якщо ж переписати отримане рівняння відносно дальності виявлення, скоротивши при цьому подібні члени, можливо побачити, що відомий нам корінь четвертого ступеню перетвориться на квадратний корінь.
Але чому?

Для відповіді на це питання достатньо повернутися до формули (4) для імпульсного об’єму. Ми бачимо, що цей об’єм збільшується пропорційно квадрату відстані від радіолокатора (Рисунок 2). За однакової концентрації частинок і повного заповнення імпульсного об’єму опадами сумарна ефективна площа їхнього розсіяння також зростає пропорційно квадрату відстані. Тому приймана потужність зменшується з дальністю як 1/R2, а не як 1/R4 для точкової цілі. Це не означає, що метеорологічний радіолокатор обов’язково має більшу дальність дії, ніж радіолокатор виявлення.

Але яке ж рівняння використовується в задачах метеорологічної радіолокації?

Згадаємо вихідну особливість метеорологічного радіолокатора: в ньому вимірюється величина сигналів відлуння. Отже форма рівняння дальності радіолокації повинна мати вигляд залежності параметрів сигналу відлуння від параметрів гідрометеорологічного об’єкту (тип, розмір, кількість на одиницю об’єму). Параметри самого радіолокатора не змінюються за час спостереження гідрометеору, тому їх можливо звести у один множник, який позначимо символом k:

Рівняння для метеорологічного радіолокатораде
 
 

Pe – приймана потужність;
Ps – випромінювана потужність;
k — постійний множник, що описує конкретний радіолокатор;
λ — довжина випромінюваної хвилі;
ε — тут спрощене позначення діелектричного множника |K|2 частинок, що розсіюють хвилю;
N — кількість частинок опадів або хмари;
D — діаметр частинок опадів або хмари. (6)

 

Діелектричний множник |K|2, який у цьому спрощеному рівнянні позначено символом ε, залежить від фізичних властивостей частинок опадів або хмар. Його значення може становити приблизно 0,2 для льоду та 0,93 для краплин дощу.

Великі труднощі у використанні рівняння (6) визначаються тим, що воно містить три невідомі величини (ε, N, D). За однією лише виміряною потужністю прийнятого сигналу неможливо однозначно визначити кожну з них. Тому програмне забезпечення радіолокатора має спиратися на додаткові припущення щодо типу, властивостей і розподілу частинок опадів за розмірами. Крім того, можливі змішані типи опадів.

Цікаво, що діаметр дощової краплини входить до рівняння в шостому степені. Тому одна краплина діаметром 5 мм за інших однакових умов розсіює назад таку саму потужність, як 15 625 краплин діаметром 1 мм (1 · 5⁶ = 15 625 · 1).