Принципи побудови та функціонування метеорологічних радіолокаторів
Рисунок 1. Радіолокаційне зображення метеообстановки
Принципи побудови та функціонування метеорологічних радіолокаторів
Принципи побудови та функціонування метеорологічних радіолокаторів дуже схожі з принципами, закладеними у первинних радіолокаторах виявлення, і так само як вони супроводжуються багатьма схожими проблемами.
Найбільш важливою відмінністю радіолокаторів цих двох типів є те, що в радіолокаторах огляду повітряного простору виконується лише виявлення цілі (ціль є? Так / ні) і вимірювання її координат. У метеорологічних радіолокаторах, крім цього, вимірюється амплітуда сигналу відлуння. У підсумку отримані дані забезпечують інформацію про інтенсивність та консистенцію відбиваючих об’єктів в зоні спостереження.
Але є також і важливіші відмінності. Часто вони спричинені тим, що форми шуканих об’єктів для радіолокаторів одного та другого типів сильно відрізняються. Хмари та їх групи мають набагато більші геометричні розміри, ніж, наприклад, ракета, а на певних частотах вони ще й напівпрозорі. В такому аспекті кращі результати забезпечуються метеорологічними радіолокаторами, в яких застосовується багаточастотне зондування. (При цьому навіть термін «багаточастотне зондування» стосовно метеорадара має значення, відмінне від значення того ж терміну для багаточастотного радіолокатора виявлення).)
Рисунок 2. Принцип радіолокації
Загальний принцип функціонування метеорадарів пояснюється на добре відомому рисунку: потужні випромінювані імпульси відбиваються об’єктом у всі сторони і частина з них відбивається в сторону радіолокатора у вигляді сигналу відлуння. Хоча випромінюваний сигнал має високу потужність, сигнал, що приймається, зазвичай є дуже і дуже слабким, тому для його виділення та інтерпретації потрібен надзвичайно чутливий приймач.
Для первинних радіолокаторів виявлення очікуваними сигналами є сигнали відлуння від літаків та інших літальних об’єктів. В даному випадку сигнали відлуння, спричинені метеоутвореннями, є завадами і мають бути відфільтровані. І навпаки, в метеорологічних радіолокаторах сигнали відлуння від літаків розглядаються як перешкоди. При цьому в радіолокаторах обох типів мають бути реалізовані методи захисту від пасивних перешкод — відбиття від нерухомих об’єктів.
Порівняльна характеристика радіолокаторів виявлення і метеорологічних радіолокаторів
Порівняння характеристик радіолокаторів обох типів наведено нижче в таблиці.
| Характеристика | Первинний радіолокатор виявлення | Метеорологічний радіолокатор |
|---|---|---|
| Частота | L, S-діапазони | S, C, X-діапазони (+L-діапзон) |
| Допплерівська обробка | так | так |
| Сканування | азимут або кут місця | азимут та кут місця |
| Обробка | Складна, в реальному часі | Дуже складна, час не є критичним |
| Поляризація | Лінійна та кругова | Подвійна (вертикальна і горизонтальна) |
| Імпульсна потужність | Змінювана (кВт … МВт) | Змінювана (кВт … МВт) |
| Цифрова обробка | Синфазно-квадратурна | |
| Оновлена «картинки» | 6 … 12 сек | 5 … 15 хв. |
| Подавлення пасивних перешкод | Так (пасивні перешкоди — відлуння від гідрометеорів) | Так (пасивні перешкоди — відлуння від літаків) |
| Розміри антени | Більші (оскільки більше довжина хвилі) | Менші (оскільки менша довжина хвилі) |
Таблица 1: Сравнение метеорологического радара с радиолокатором наблюдения
Частотні діапазони
Радіолокаційні системи управління повітряним рухом і системи протиповітряної оборони працюють в L-, S-діапазонах (в основному, в L-діапазоні). Метеорологічні радіолокатори зазвичай випромінюють в S-, C-, X-діапазонах (рідше — в L-діапазоні). L-діапазон, зокрема, підходить для радіолокаторів далекого виявлення, оскільки вплив метеоумов в цьому випадку мінімальний. В свою чергу, S-, C-, X-діапазони більше підходять для метеорадарів через менші довжини хвилі.
Допплерівська обробка
Обробка допплерівських частот для метеорологічних радіолокаторів стала стандартною процедурою приблизно з 1990-х. Практично всі комерційні доступні метеорологічні радіолокаційні системи оснащуються допплерівською обробкою.
Діаграма направленості антени
Двохкоординатні радіолокатори виявлення зазвичай мають антени із косекансквадратною діаграмою направленості і, отже, не забезпечують точного вимірювання кута місця цілі. (Для цього існують спеціальні радіолокаційні висотоміри).
Метеорологічні радіолокатори мають антени з голкоподібною діаграмою (діаграмою олівцевого типу), які можуть повертатися за азимутом та за кутом місця (як правило, один оберт здійснюється при фіксованому куті місця).
Основне обмеження при роботі додаткового погодного каналу у складі первинного радіолокатора визначається тим, що антена не є гостронаправленою в кутомісній площині (ширина діаграми направленості 15° … 30°). Як ми пам’ятаємо, це робиться задля того, щоби мати можливість виявляти повітряні об’єкти у всьому заданому діапазоні висот під час кожного оберту антени. Отже, радіолокаційні зображення метеорадара в такій конфігурації будуть неточними й невисокої якості.
В метеорологічних радіолокаторах використовуються гостронаправлені антени, в том числі, в кутомісній площині. В цьому випадку за час одного оберту охоплюється лише вузький кутомісний сектор, а тривимірне радіолокаційне зображення потім складається з окремих сканувань. Це займає в кілька разів більше часу, ніж в радіолокаторах виявлення і тому радіолокаційне зображення метеообстановки оновлюється щонайменше протягом 5 хвилин. Робити це швидше немає необхідності, оскільки погодна обстановка (положення гідрометеорів) є більш постійним, ніж поточне положення літака.
Класичні метеорологічні радари використовують вузький промінь антени та послідовно сканують простір спостереження під різними кутами місця. На основі окремих сканувань формується тривимірне зображення метеорологічної обстановки. Сучасні антенні системи з цифровим формуванням діаграми спрямованості (Digital Beamforming) можуть одночасно приймати сигнали з кількох кутів місця, що дає змогу значно скоротити час повного об'ємного сканування. Новий метеорологічний радар MP-PAWR поєднує цифрове формування діаграми спрямованості з подвійною поляризацією. Такий радар було встановлено у 2018 році в Університеті Сайтама (Японія).
Обробка радіолокаційних сигналів
При обробці сигналів відлуння в радіолокаторі виявлення на ділянці від антени до індикатора задіяно багато різноманітних функцій і фільтрів. Таку обробку умовно можна назвати «складною». Ці функції і фільтри використовуються також і в метеорологічному радіолокаторі. Але існує ще й спеціальна обробка даних, в ході якої прийняті сигнали відлуння порівнюються із значеннями, що зберігаються у таблиці, а також виконується формування тривимірного зображення з окремих кутомісних обзорів. Тому обробку сигналів в метеорологічному радіолокаторі умовно називають «дуже складною».
Поляризацiя
В радіолокаторах виявлення використовується як лінійна, так і кругова поляризація. Метою поляризаційної селекції є отримання радіолокаційного зображення без перешкод, спричинених атмосферними явищами. Якщо надходять сильні сигнали відлуння від хмар, то радіолокатор перемикається на кругову поляризацію для зменшення впливу цих сигналів перешкод.
В метеорологічних радіолокаторах з цієї ж причини кругова поляризація не використовується. Тут виконується порівняння сигналів відлуння на лінійній вертикальній поляризації та сигналів відлуння на лінійній горизонтальній поляризації, чим забезпечується отримання додаткової інформації про різні погодні явища. (більше тут…)
Імпульсна потужність
Імпульсна потужність систем кожного типу варіюється залежно від джерела НВЧ-коливань і потрібних технічних характеристик. Для обох типів радіолокаторів імпульсна потужність може мати значення від 20 кВт до 1500 МВт.
Цифрова обробка
В принципе в системах обох типів застосовується цифрова синфазно-квадратурна обробка. Для метеорологічного радіолокатора динамічний діапазон приймача має дещо більше значення, ніж для радіолокатора виявлення. В цьому випадку, як правило, паралельно працюють кілька приймачів з різною чутливістю. В процесі цифрової обробки вибирається той з приймачів, який забезпечує найкраще відношення «сигнал-шум» без перевантаження.
Оновлення зображення («картинки»)
До первинних радіолокаційних систем управління повітряним рухом висувається вимога отримання даних про положення всіх літаків в кожному огляді (тобто приблизно кожні 6 … 12 секунд). Ця вимога визначається високою динамікою повітряної обстановки. У випадку радіолокатора із віяловою або косекансквадратною діаграмою направленості антени дана вимога виконується, оскільки діаграма направленості охоплює всі потрібні висоти.
В метеорологічному радіолокаторі формується більш складне зображення, на що уходить декілька обертів антени. Голкоподібна діаграма направленості антени такого радіолокатора охоплює лише невеликий діапазон кутів місця. Тому для отримання повного об’ємного сканування потрібно кілька послідовних сканувань під різними кутами місця. З цієї причини оновлення радіолокаційного зображення метеообстановки відбувається раз на кілька хвилин.
Придушення пасивних перешкод
В системах обох типів широко застосовуються методи придушення пасивних перешкод. Вибір застосованого методу в значній степені залежить від типу радіолокатора. Але в принципі допплерівська обробка застосовується завжди. Основною відмінністю є те, що з суміші «сигнал-шум» в кожному типі радіолокатора виділенню підлягають різні корисні сигнали.
Розміри антени
Розмір антени залежить від значення робочої частоти радіолокатора та від вимог до точності фокусування променю. У довгохвильовому L-діапазоні, який відповідає діапазону робочих частот радіолокаторів управління повітряним рухом і протиповітряної оборони, потрібні антени серйозних розмірів. Антена метеорологічного радіолокатора, що працює в Х-діапазоні, вміщується в носі літака, забезпечуючи при цьому таку ж роздільну здатність з кутових координат.