www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Типи метеорологічних радіолокаторів

Рисунок 1. Радіолокатор SMART-R (допплерівський радіолокатор на колесах) веде спостереження піщаної бурі

Рисунок 1. Радіолокатор SMART-R (допплерівський радіолокатор на колесах) веде спостереження піщаної бурі

Типи метеорологічних радіолокаторів

Метеорологічні радіолокатори загалом можливо розділити на стаціонарні радіолокаційні пристрої та мобільні радіолокаційні пристрої, враховуючи при цьому певну невелику різницю між мобільними і транспортованими (переносними). Мобільними системами є тільки ті з них, що функціонують в русі, наприклад, метеорадари, які встановлюються на літаках або космічних супутниках. Навіть транспортовані радіолокатори, такі як, наприклад, використовувані у США радари для спостереження за торнадо (Рисунок 1), не є мобільними, оскільки під час функціонування вони не рухаються.

Як правило, метеорологічні радіолокатори є вузькоспеціалізованими радіолокаторами, призначеними для вирішення чітко визначених завдань. Вони працюють в частотному діапазоні від 2,7 до 100 ГГц. Залежно від призначення радіолокатора значення його випромінюваної потужності може варіюватися від кількох десятків кіловат до одного мегавата. Для генерування такої потужності часто використовується магнетрон або клістрон. Можуть використовуватися також і напівпровідникові (твердотілі) передавачі, однак через необхідність застосування процедури стискання імпульсу (і виникаючих при цьому бічних пелюсток у часі), вони зазвичай мають гіршу точність результатів вимірювання. Часові бічні пелюстки сигналу з однієї комірки дальності накладаються на ехо-сигнали із сусідніх комірок. Водночас на ехо-сигнал у комірці, що розглядається, впливають бічні пелюстки сигналів із сусідніх комірок. Залежно від співвідношення фаз виміряна амплітуда ехо-сигналу може як збільшуватися, так і зменшуватися. Часто поляризація випромінення радіолокатора може перемикатися між лінійною горизонтальною і лінійною вертикальною, або ж обидві поляризації використовуються одночасно. У таких випадках використовують термін STAR (англ. Simultaneous Transmission and Reception). У приймачах метеорологічних радіолокаторів потрібний динамічний діапазон складає, як правило, більше 100 дБ. Технічно це реалізується паралельним використанням декількох приймачів з різною чутливістю. Якщо один з приймачів входить у режим насичення, то використовується прийнятий сигнал відлуння з виходу приймача, що має меншу чутливість. Його амплітуда програмно перераховується з урахуванням загальної чутливості приймальної системи.

Залежно від призначення розрізняють такі типи метеорологічних радіолокаторів:

Додатковим методом метеорологічного дистанційного зондування є так звані Microwave-Sounder. Ці пасивні мікрохвильові радіометри використовуються, наприклад, на метеорологічних супутниках. Вони вимірюють природне мікрохвильове випромінювання атмосфери в різних частотних каналах. За результатами цих вимірювань можна визначати, зокрема, вертикальні профілі температури та вологості. Оскільки Microwave-Sounder самі не випромінюють електромагнітних хвиль і не забезпечують визначення дальності, вони не є радіолокаторами.