Типи метеорологічних радіолокаторів
Рисунок 1. Радіолокатор SMART-R (допплерівський радіолокатор на колесах) веде спостереження піщаної бурі
Рисунок 1. Радіолокатор SMART-R (допплерівський радіолокатор на колесах) веде спостереження піщаної бурі
Типи метеорологічних радіолокаторів
Метеорологічні радіолокатори загалом можливо розділити на стаціонарні радіолокаційні пристрої та мобільні радіолокаційні пристрої, враховуючи при цьому певну невелику різницю між мобільними і транспортованими (переносними). Мобільними системами є тільки ті з них, що функціонують в русі, наприклад, метеорадари, які встановлюються на літаках або космічних супутниках. Навіть транспортовані радіолокатори, такі як, наприклад, використовувані у США радари для спостереження за торнадо (Рисунок 1), не є мобільними, оскільки під час функціонування вони не рухаються.
Як правило, метеорологічні радіолокатори є вузькоспеціалізованими радіолокаторами, призначеними для вирішення чітко визначених завдань. Вони працюють в частотному діапазоні від 2,7 до 100 ГГц. Залежно від призначення радіолокатора значення його випромінюваної потужності може варіюватися від кількох десятків кіловат до одного мегавата. Для генерування такої потужності часто використовується магнетрон або клістрон. Можуть використовуватися також і напівпровідникові (твердотілі) передавачі, однак через необхідність застосування процедури стискання імпульсу (і виникаючих при цьому бічних пелюсток у часі), вони зазвичай мають гіршу точність результатів вимірювання. Часові бічні пелюстки сигналу з однієї комірки дальності накладаються на ехо-сигнали із сусідніх комірок. Водночас на ехо-сигнал у комірці, що розглядається, впливають бічні пелюстки сигналів із сусідніх комірок. Залежно від співвідношення фаз виміряна амплітуда ехо-сигналу може як збільшуватися, так і зменшуватися. Часто поляризація випромінення радіолокатора може перемикатися між лінійною горизонтальною і лінійною вертикальною, або ж обидві поляризації використовуються одночасно. У таких випадках використовують термін STAR (англ. Simultaneous Transmission and Reception). У приймачах метеорологічних радіолокаторів потрібний динамічний діапазон складає, як правило, більше 100 дБ. Технічно це реалізується паралельним використанням декількох приймачів з різною чутливістю. Якщо один з приймачів входить у режим насичення, то використовується прийнятий сигнал відлуння з виходу приймача, що має меншу чутливість. Його амплітуда програмно перераховується з урахуванням загальної чутливості приймальної системи.
Залежно від призначення розрізняють такі типи метеорологічних радіолокаторів:
- радіолокатор виявлення опадів (англ. Precipitation Radar, PR), який іноді називають дощовим радіолокатором (хоча сніг та град так само є опадами) — трикоординатний радіолокатор з ненаправленою антеною. Це найбільш розповсюджений тип метеорадарів, який працює як у S-діапазоні, так і у С-діапазоні, залежно від застосування. Може бути задіяний також Х-діапазон, але тільки на невеликих відстанях.
- радіолокатор виявлення хмар (англ. Cloud Radar), який, в основному, використовує К-дiапазон або W-дiапазон.
- Антени
інструменту побудови профілю вітру
(профайлери вітру, англ. Wind Profiler))
розташовуються на землі та випромінюють вертикально вверх, з невеликими відхиленнями,
якщо необхідно вимірювати швидкість вітру.
Отримане радіолокаційне зображення є функцією часу.
- МСТ (Мезосфера-Стратосфера-Тропосфера) радиолокатор — так званий Допплерівський радіолокатор ясного неба. Він працює на низьких частотах для вимірювання висоти меж повітряних шарів, які мають різну щільність;
- температурний профайлер (RASS), який опосередковано вимірює температуру повітря на різних висотах та дає змогу визначати її вертикальний профіль і температурні інверсії.
- Авіаційний метеорадар, або носовий радіолокатор — це, як правило, багатофункціональний радіолокатор Х-діапазону, призначений для навігації та запобігання зіткнень, об’єднаний із погодним каналом, використовуваний як радіолокатор виявлення опадів. Він працює тільки в одному секторі у напрямку польоту, в реальному часі відображає зони опадів у кольоровій гамі, тоді як інші літаки відображаються у вигляді символів білого кольору.
- …
Додатковим методом метеорологічного дистанційного зондування є так звані Microwave-Sounder. Ці пасивні мікрохвильові радіометри використовуються, наприклад, на метеорологічних супутниках. Вони вимірюють природне мікрохвильове випромінювання атмосфери в різних частотних каналах. За результатами цих вимірювань можна визначати, зокрема, вертикальні профілі температури та вологості. Оскільки Microwave-Sounder самі не випромінюють електромагнітних хвиль і не забезпечують визначення дальності, вони не є радіолокаторами.