www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Допплерівські фільтри

Σ
Σ-канал
ΔAz
ΔAz-канал
ΔEl
ΔEl-канал
Допплерівський
фільтр ПП
Нульовий
фільтр
Допплера
Лінійка
фільтрів
Об’єднувач

Рисунок 1. Структурна схема системи СРЦ моноімпульсного радіолокатора з цифровим приймачем

Σ
Σ-канал
ΔAz
ΔAz-канал
ΔEl
ΔEl-канал
Допплерівський
фільтр ПП
Нульовий
фільтр
Допплера
Лінійка
фільтрів
Об’єднувач

Рисунок 1. Структурна схема системи СРЦ моноімпульсного радіолокатора з цифровим приймачем

Σ
Σ-канал
ΔAz
ΔAz-канал
ΔEl
ΔEl-канал

Рисунок 1. Структурна схема системи СРЦ моноімпульсного радіолокатора з цифровим приймачем (інтерактивний рисунок)

Зміст « Допплерівські фільтри »
  1. Допплерівські фільтри нижніх частот
  2. Лінійка допплерівських фільтрів
  3. Об’єднання сигналів (мультиплексування)
  4. Модуляція реактивного двигуна (JEM)

Що таке допплерівські фільтри?

Допплерівські фільтри

Для оцінювання величини частоти Допплера сигналу відлуння використовуються різноманітні допплерівські фільтри. Такі фільтри можуть бути реалізовані апаратно, наприклад у вигляді резонансних фільтрів, або як програмні алгоритми після оцифрування прийнятих сигналів.

У повністю когерентному радіолокаторі з цифровим приймачем та моноімпульсною обробкою система СРЦ складніша, ніж у квазікогерентних радіолокаторах. У класичній селекції рухомих цілей (Moving Target Indication, MTI) основним завданням є придушення сигналів від нерухомих об’єктів для відображення рухомих цілей. Виявлення рухомих цілей (Moving Target Detection, MTD) передбачає ширші можливості: різні допплерівські складові використовуються для виявлення рухомих цілей навіть за наявності сильних перешкод. Однак на практиці межа між цими двома поняттями не завжди чітко визначена. Аналізуючи характерні рухи окремих частин об’єкта, система MTD за відповідних умов може розпізнати як ціль, що становить інтерес, навіть об’єкт, який загалом залишається нерухомим. На дуже високих частотах випромінювання (у терагерцовому діапазоні, починаючи з 0,1 ТГц) додаткові допплерівські складові можуть виникати, наприклад, унаслідок вібрацій нерухомого автомобіля з увімкненим двигуном.

Ефективність різних типів фільтрів часто залежить від величини частоти Допплера. Тому кілька способів фільтрації нерідко застосовуються паралельно, після чого їхні результати порівнюються. Вибираючи найсприятливіший результат, прагнуть отримати максимально можливе відношення корисного сигналу до сумарної потужності перешкод і шуму (відношення сигналу до перешкод і шуму, Signal-to-interference-plus-noise ratio, SINR). Цей принцип можна порівняти з оптимізацією, яку забезпечує оптимальний (узгоджений) фільтр, хоча вся система фільтрів не обов’язково є узгодженим фільтром. У разі моноімпульсної обробки таке оброблення сигналів необхідне для всіх трьох приймальних каналів (Σ, ΔAz і ΔEl).

Синхронізація когерентного гетеродина, яка використовується у квазікогерентних радіолокаторах, більше не потрібна. Пристрій, який тут і надалі називають когерентним гетеродином, фактично є подільником частоти, що перетворює частоту задавального генератора на потрібну проміжну частоту (ПЧ).

fD < fзрізу ⇒ vr ≤ 20 вузлів, 40 вузлів
нульовий
фільтр
Допплера
фільтр
Допплера
пасивних
перешкод
Амплітуда
fD
1 кГц
2 кГц

Рисунок 2. Допплерівські фільтри з характеристиками фільтрів нижніх частот

fD < fзрізу ⇒ vr ≤ 20 вузлів, 40 вузлів
нульовий
фільтр
Допплера
фільтр
Допплера
пасивних
перешкод
Амплітуда
fD
1 кГц
2 кГц

Рисунок 2. Допплерівські фільтри з характеристиками фільтрів нижніх частот; наведені частоти відповідають радіолокатору L-діапазону

Допплерівські фільтри нижніх і верхніх частот

Допплерівський фільтр пасивних перешкод (Clutter Doppler Filter, CDF) та нульовий допплерівський фільтр (Zero Doppler Filter, ZDF) працюють за принципом відомої міжперіодної обробки: порівнюються фази сигналів відлуння, прийнятих щонайменше у двох періодах повторення імпульсів. Під час виявлення перешкод із низькими допплерівськими частотами обидві схеми мають характеристики фільтрів нижніх частот щодо радіальної швидкості.

Нульовий допплерівський фільтр може працювати як цифровий фільтр нижніх частот і виявляє сигнали з частотами Допплера, нижчими за ті, що відповідають сигналам відлуння від цілей із радіальною швидкістю близько 20 вузлів. У цьому прикладі наступний допплерівський фільтр має частоту зрізу, яка відповідає радіальній швидкості 40 вузлів. Обидва фільтри використовують по-різному оптимізовані пороги виявлення, які дають змогу виявляти також слабкі сигнали відлуння від цілей. Обидва типи фільтрів належать також до засобів когерентного накопичення імпульсів, оскільки об’єднують сигнали відлуння з кількох періодів повторення зі збереженням фазової інформації.

Поняття «характеристика фільтра нижніх частот» у цьому випадку слід тлумачити обережно. Частота безпосередньо не вимірюється: спочатку порівнюються фази послідовних сигналів відлуння. Однак за змінами фаз можна визначити частоту Допплера. Тому поняття «фільтр нижніх частот» описує реакцію схеми на сигнали з різними допплерівськими частотами. Чи матиме вся система характеристику фільтра нижніх частот або фільтра верхніх частот, залежить від конкретної схеми або програмного алгоритму. Якщо перешкоди, виявлені фільтром нижніх частот, віднімаються від сукупного вхідного сигналу, залишковий корисний сигнал матиме характеристику фільтра верхніх частот.

Нульовий допплерівський фільтр часто є фільтром другого порядку і виявляє переважно нерухомі цілі та цілі з дуже низькими допплерівськими частотами. Допплерівський фільтр пасивних перешкод охоплює ширший діапазон і додатково виявляє дощові хмари, що переміщуються під дією вітру з радіальними швидкостями від 20 до 40 вузлів. Це відповідає швидкостям від 37 до 74 км/год, які зазвичай значно нижчі за швидкість літака. Наведені межі швидкостей є лише прикладами для показаної системи фільтрів. За звичайного відображення сигнали відлуння, розпізнані обома фільтрами як пасивні перешкоди, не повинні з’являтися на екрані радіолокатора. Якщо сигнал відлуння виявлено допплерівським фільтром пасивних перешкод, але не виявлено нульовим допплерівським фільтром, потрібно додатково з’ясувати, чи надходить він від об’ємної або точкової цілі. Для цього аналізуються також сигнали в сусідніх елементах розрізнення за дальністю.

від’ємний
допплерівський
зсув
додатний
допплерівський
зсув
частота
сигнал цілі
фільтри Допплера
fZF
fD
Амплітуда
лінійка фільтрів
Допплера

Рисунок 3. Розподіл частот у лінійці допплерівських фільтрів, де показано лише вісім фільтрів

від’ємний
допплерівський
зсув
додатний
допплерівський
зсув
частота
сигнал цілі
фільтри
Допплера
fZF
fD
Амплітуда
лінійка фільтрів Допплера

Рисунок 3. Розподіл частот у лінійці допплерівських фільтрів, де показано лише вісім фільтрів

Лінійка допплерівських фільтрів

Принцип дії цих допплерівських фільтрів ґрунтується на тому, що частота сигналу відлуння з допплерівським зсувом відрізняється від номінальної проміжної частоти. Це відхилення можна виявити за допомогою частотного фільтра зі смуговою характеристикою. На відміну від порівняння фаз у нульовому допплерівському фільтрі або допплерівському фільтрі пасивних перешкод, тут здійснюється безпосередня частотно-вибіркова обробка. Однак досяжна роздільна здатність за частотою залежить від наявного часу спостереження. Крім того, фільтрам потрібен певний час установлення, перш ніж вони зможуть дати достатньо точний результат. Результати міжперіодної обробки, навпаки, стосуються переважно ділянки низьких допплерівських частот і в цій лінійці спричинили б відгуки головним чином у двох фільтрах, розташованих найближче до номінальної проміжної частоти.

Окремі допплерівські фільтри об’єднуються в лінійку допплерівських фільтрів. Наприклад, паралельно можуть працювати лінійки з 8, 16 або 32 допплерівських фільтрів, частотні характеристики яких зміщені одна відносно одної. Допплерівські фільтри, представлені на рисунку 1, мають приблизно однакову конструкцію. Кожен допплерівський фільтр має смугу пропускання навколо певної центральної частоти. Одна ціль може одночасно спричиняти відгуки в кількох фільтрах, якщо її сигнал відлуння містить кілька накладених одна на одну допплерівських складових. Такі складові можуть виникати, наприклад, унаслідок модуляції реактивного двигуна (див. рисунок 5). Виявлення різних допплерівських складових є важливим етапом розпізнавання цілі.

Однак фільтри можуть окремо виділяти лише обмежену кількість допплерівських складових, наявних одночасно. Навіть одна ціль може створювати кілька різних частот Допплера. Якщо кілька цілей розташовані в одному елементі розрізнення за дальністю, не завжди можна встановити, якій цілі належить кожна з виявлених допплерівських частот.

Оскільки вимірювання частоти здійснюється на проміжній частоті, фільтри розташовуються вище та нижче номінальної fZF. Сигнал відлуння без допплерівського зсуву перебуває точно на номінальній частоті fZF. За відповідного способу перетворення частоти можна також розрізняти напрямок руху цілі: об’єкти, які віддаляються від радіолокатора, створюють сигнал відлуння з частотою нижче номінальної проміжної частоти, а об’єкти, які наближаються, — з частотою вище неї. За іншого варіанта змішування частот ця відповідність може бути оберненою. За нульової частоти Допплера два сусідні фільтри, розташовані по обидва боки від fZF, повинні формувати вихідні сигнали приблизно однакової амплітуди. Навіть невеликі частотні відхилення здатні спричинити помітну різницю амплітуд на виходах цих фільтрів. Отже, можна виявляти й малі допплерівські зсуви, якщо час спостереження та характеристики фільтрів забезпечують достатню роздільну здатність за частотою.

Об’єднання сигналів різних допплерівських фільтрів

У наземних і корабельних радіолокаторах пасивні перешкоди від нерухомих об’єктів виникають переважно на малих дальностях через кривизну земної поверхні. Тому придушення таких перешкод часто застосовують насамперед під час роботи в режимі малої дальності. Якщо радіолокатор випромінює в одному напрямку три імпульси для обробки СРЦ, сигнали відлуння, прийняті в цих трьох періодах повторення, послідовно обробляються системою СРЦ. Оскільки різні фільтри працюють за різними принципами, результати їхньої обробки надходять у різні моменти часу. Тому на вході процесора радіолокаційних сигналів доцільно використовувати мультиплексер.

велика дальність
велика дальність
мала дальність (3x)

Рисунок 4. Часова діаграма роботи радіолокатора з трьома періодами повторення імпульсів малої дальності для обробки СРЦ.

велика дальність
велика дальність
мала дальність (3x)

Рисунок 4. Часова діаграма роботи радіолокатора з трьома періодами повторення імпульсів малої дальності для обробки СРЦ.

велика дальність
велика дальність
мала дальність (3x)

Рисунок 4. Часова діаграма роботи радіолокатора з трьома періодами повторення імпульсів малої дальності для обробки СРЦ.

Допплерівські фільтри можуть формувати вихідний сигнал уже в поточному періоді повторення імпульсів. Тому вони ефективні також у режимі великої дальності, коли на кожен напрямок антени припадає лише один період повторення імпульсів. На відміну від фільтрів, заснованих на порівнянні фаз, їм не потрібні кілька послідовних періодів повторення для формування відгуку. Однак короткий час спостереження обмежує досяжну точність вимірювання. За виміряною частотою Допплера можна оцінити радіальну швидкість цілі. Цю радіальну швидкість також називають швидкістю зміни дальності (range rate), оскільки вона характеризує зміну відстані між радіолокатором і ціллю з часом. Швидкість зміни дальності важлива для роботи екстрактора відміток та визначення строба очікування під час наступного оберту антени.

Допплерівський фільтр пасивних перешкод, що працює за методом Integrate-and-Dump, може бути побудований так, щоб видавати результати вже після другого періоду повторення імпульсів.

Нульовий допплерівський фільтр також призначений для виявлення та придушення пасивних перешкод. Він порівнює фази сигналів відлуння з трьох або більше періодів повторення імпульсів і може видати результат лише в останньому періоді, але водночас здатний забезпечити точніше розрізнення дуже малих допплерівських частот.

Таким чином, мультиплексером можна керувати за номером періоду повторення імпульсів: у кожному з трьох періодів до процесора радіолокаційних сигналів передаються дані з виходу одного з фільтрів. Процесор порівнює та оцінює отримані результати, вибираючи найсприятливіший для подальшої обробки. Одночасно зберігається інформація про те, який фільтр видав вибраний результат.

Рисунок 5. Допплерівські спектри літака з модуляцією реактивного двигуна та вітрогенератора з модуляцією від обертання лопатей.

Модуляція реактивного двигуна (JEM)

Допплерівські частоти виникають не лише під час відбиття радіохвиль від основних поверхонь літака. У зв’язку зі зростанням вимог до виявлення літальних апаратів, виготовлених за технологією Stealth, радіолокатори стають дедалі чутливішими. Тому навіть порівняно невеликі відбивальні поверхні, наприклад лопатки компресора реактивного двигуна, можуть створювати вимірювані складові сигналу відлуння. Унаслідок обертання цих лопаток їхня миттєва радіальна швидкість може відрізнятися від радіальної швидкості літака загалом. При цьому виникають додаткові складові сигналу відлуння, що змінюються з часом і мають характерні допплерівські частоти. Це явище називають модуляцією реактивного двигуна (Jet Engine Modulation, JEM). Унаслідок цього в лінійці допплерівських фільтрів можуть одночасно спрацьовувати кілька фільтрів. Положення та інтенсивність цих допплерівських складових залежать, зокрема, від ракурсу спостереження цілі. Їхній характерний розподіл можна описати математичною моделлю та зберегти в базі даних. Подібно до відбитка пальця, такий спектральний образ може допомогти визначити тип літака. Для цього виміряні допплерівські складові необхідно корелювати зі зразками, що зберігаються в базі даних.

Обертальні лопаті вітрогенераторів також створюють додаткові допплерівські складові з характерними властивостями. Однак таке явище зазвичай називають мікродопплерівським ефектом або модуляцією обертальних лопатей, а не модуляцією реактивного двигуна. Два спектри на рисунку 5 показують, як різні обертальні елементи можуть по-різному впливати на частотний розподіл радіолокаційних сигналів відлуння.

Оскільки частота Допплера залежить від несівної частоти передавача, а радіолокатор може використовувати кілька різних частот випромінювання, виміряні допплерівські частоти необхідно нормалізувати для їх взаємного порівняння. Це означає, що вплив частоти випромінювання потрібно усунути. Найпростіший спосіб полягає в діленні виміряної частоти Допплера на поточну частоту випромінювання з подальшим множенням результату на встановлену опорну частоту.

Рисунок 5. Допплерівські спектри літака з модуляцією реактивного двигуна та вітрогенератора з модуляцією від обертання лопатей.

Опис функціональних блоків структурної схеми