www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Кореляція

Кореляція — це метод порівняння форм двох сигналів. Вона показує, наскільки добре сигнали збігаються за певного часового зсуву. В обробці сигналів цей метод використовують насамперед для розпізнавання відомих сигнальних зразків, визначення різниці в часі поширення та виявлення періодичних сигналів на тлі шуму. Отже, кореляція є важливим методом аналізу в часовій області.

Під час обробки радіолокаційних сигналів прийнятий сигнал часто порівнюють із відомим опорним сигналом. Для цього форми обох сигналів подумки або за допомогою обчислень зсувають одна відносно одної. За того часового зсуву, за якого сигнали найкраще збігаються, кореляційна функція досягає максимуму. Цей максимум характеризує часову затримку між двома сигналами. Для неперервних сигналів порівняння виконують шляхом множення відповідних значень сигналів із подальшим інтегруванням отриманих добутків за розглянутий проміжок часу:

Формула (1) (1)

Для дискретних або цифрових сигналів відповідні значення сигналів перемножують, а отримані добутки потім підсумовують:

Формула (2) (2)

При цьому τ або відповідно m позначає часовий зсув між двома сигналами. Що більший ступінь збігу сигналів за певного часового зсуву, то виразнішим є відповідний максимум кореляційної функції.

Якщо сигнал порівнюють із його власною копією, зсунутою в часі, такий процес називають автокореляцією. Її можна використовувати, наприклад, для виявлення повторюваних складових сигналу або його періодичності. Порівняння двох різних сигналів, навпаки, називають взаємною кореляцією. У радіолокації прийнятий ехо-сигнал в ідеальному випадку є затриманою та ослабленою копією випроміненого сигналу. Тому порівняння фактично прийнятого сигналу з випроміненим сигналом здійснюють за допомогою взаємної кореляції, форма якої в цьому ідеальному випадку відповідає зсунутій у часі та масштабованій автокореляції випроміненого сигналу.

Опорний сигнал зазвичай відомий, наприклад у вигляді збереженої копії випроміненого радіолокаційного сигналу. Для обчислення кореляції його також можна нормувати за певною амплітудою або енергією. Однак звичайна кореляційна функція не обмежена максимальним значенням 1. Лише за відповідного нормування кореляції ступінь збігу сигналів можна оцінювати на основі встановленого діапазону значень.

Практичним застосуванням кореляції є, наприклад, узгоджений фільтр, а також вимірювання дальності за допомогою шумового радара. Оскільки ехо-сигнал надходить із затримкою відносно випроміненого сигналу, час поширення сигналу можна визначити за положенням максимуму кореляційної функції. За цим часом можна обчислити дальність до радіолокаційної цілі, яка відбила сигнал.

Джерело: