www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Радіальна швидкість

Радіальна, тангенціальна та дійсна швидкості літака

Рисунок 1. Вектори швидкості літака відносно положення радіолокатора

Радіальна швидкість: Літак пролітає повз радіолокатор прямолінійним курсом. Спочатку його радіальна швидкість додатна. Коли літак рухається перпендикулярно до лінії візування, радіальна швидкість дорівнює нулю. Після проходження цієї точки вона стає від'ємною.

Рисунок 1. Вектори швидкості літака відносно положення радіолокатора

Радіальна швидкість

Кожен рух із певною швидкістю має також напрямок, тому швидкість є векторною величиною. Відносно напрямку спостереження вектор швидкості можна розкласти на дві складові (кольори тексту відповідають кольорам стрілок на рисунку 1):

Діагональ прямокутника, побудованого на цих двох взаємно перпендикулярних векторах, представляє дійсну швидкість об'єкта спостереження. Довжина цього вектора визначає величину швидкості, а його напрямок збігається з напрямком руху об'єкта.

Радіальна швидкість літака — це складова його швидкості, яка спрямована вздовж лінії візування до радіолокатора або від нього.

Перпендикулярно до вектора радіальної швидкості спрямований вектор тангенціальної швидкості. Ця складова впливає на роботу системи керування антеною радіолокатора супроводження цілей.

Застосування в авіації

Коли літак пролітає повз радіолокатор прямолінійним курсом, він досягає точки, у якій його радіальна швидкість дорівнює нулю, а тангенціальна швидкість дорівнює миттєвій швидкості літака. Доплерівська частота відрізняється від нуля лише тоді, коли радіальна швидкість не дорівнює нулю. Якщо радіальна швидкість дорівнює нулю, визначити швидкість цілі за доплерівською частотою неможливо. Тому система селекції рухомих цілей, що ґрунтується виключно на ефекті Доплера, у цей момент не може відрізнити літак від нерухомої цілі.

Під час прямолінійного польоту радіальна швидкість залежить від кута між напрямком польоту та лінією візування. Її абсолютна величина є найбільшою, коли літак летить безпосередньо до радіолокатора або від нього. Вона дорівнює нулю, коли літак рухається точно перпендикулярно до лінії візування. Якщо розглядати рух у площині, ця залежність виражається формулою vr = v · cos θ, де кут θ вимірюється між напрямком польоту та напрямком від літака до радіолокатора:

Коли літак продовжує прямолінійний політ, вектор його радіальної швидкості спрямований від радіолокатора. Відповідно до прийнятої тут домовленості про знаки, радіальна швидкість стає від'ємною. Внаслідок цього змінюється також знак доплерівської частоти. За однакової абсолютної величини радіальної швидкості абсолютна величина доплерівської частоти залишається незмінною, але напрямок зміни фази сигналу з часом стає протилежним. Знак доплерівської частоти можна визначити, наприклад, за допомогою I/Q-демодуляції.

Якщо літак рухається навколо радіолокатора по колу, зберігаючи постійну відстань до нього, його радіальна швидкість у всіх точках траєкторії дорівнює нулю. У цьому випадку доплерівська частота дорівнює нулю, і відбитий сигнал літака може бути придушений фільтром системи селекції рухомих цілей так само, як відбитий сигнал нерухомої цілі.

Якщо розглядати рух у тривимірному просторі, радіальна швидкість залежить також від висоти польоту літака. Однак за приблизно сталої висоти польоту цей вплив зазвичай невеликий, оскільки відстань до радіолокатора, як правило, значно більша за висоту польоту.

Застосування в метеорології

Доплерівський метеорологічний радіолокатор також вимірює лише ту складову руху, яка спрямована вздовж його лінії візування. Під час спостереження за областями опадів можна визначити радіальну швидкість дощових крапель і таким чином приблизно оцінити одну зі складових швидкості вітру.

Напрямок вітру та радіальні складові швидкості за різних напрямків спостереження
Фактичний напрямок вітру
Радіальна складова
Напрямок спостереження

Рисунок 2. Радіальні складові швидкості вітру за незмінного напрямку його руху

Напрямок вітру та радіальні складові швидкості за різних напрямків спостереження
Фактичний напрямок вітру
Радіальна складова
Напрямок спостереження

Рисунок 2. Радіальні складові швидкості вітру за незмінного напрямку його руху

На рисунку 2 показано рух вітру в одному напрямку, позначений зеленими стрілками. Радіолокатор розташований у центрі зображення та спостерігає цей рух під різними кутами. Жовті лінії позначають деякі напрямки спостереження, а червоні стрілки показують відповідні радіальні складові швидкості, які можна виміряти. Абсолютна величина цих складових є найбільшою, коли напрямок вітру збігається з лінією візування радіолокатора. Коли вітер рухається перпендикулярно до лінії візування, радіальна складова дорівнює нулю.

Отже, за одним вимірюванням радіальної швидкості неможливо безпосередньо визначити повний вектор швидкості вітру, тобто його величину та напрямок. Лише аналіз вимірювань, виконаних за різних напрямків спостереження, дозволяє за відповідних умов отримати інформацію про поле вітру.

Кольорове відображення радіальних швидкостей, виміряних доплерівським метеорологічним радіолокатором

Рисунок 3. Відображення радіальної швидкості доплерівським метеорологічним радіолокатором

На рисунку 3 показано кольорове відображення виміряних радіальних швидкостей частинок опадів. Радіолокатор розташований у центрі зображення. За використаною тут кольоровою шкалою синій і зелений кольори позначають рух до радіолокатора, а червоний колір — рух від радіолокатора. Сіра область, що простягається зліва направо, відповідає радіальним швидкостям, близьким до нуля.

Дощові краплі переносяться вітром. Тому їхній горизонтальний рух приблизно відповідає руху навколишнього повітря. Однак за великих кутів місця антени швидкість падіння крапель також може впливати на виміряну радіальну швидкість.

На практиці аналіз таких вимірювань є складнішим, оскільки швидкість і напрямок вітру можуть змінюватися залежно від місця спостереження та висоти. За наявності великих областей із відносно рівномірними опадами вимірювання на різних дальностях і за різних кутів місця антени можуть за відповідних умов надати інформацію про вертикальний профіль вітру. У певному розумінні це можна порівняти з інформацією, отриманою під час радіозондування атмосфери.

Під час гроз доплерівські метеорологічні радіолокатори можуть виявляти обертальні рухи повітря, які, наприклад, можуть вказувати на формування циркуляції, пов'язаної з торнадо. За відповідними зображеннями радіальної швидкості можна також досліджувати області конвергенції та дивергенції повітряних потоків, а також пов'язані з ними інтенсивні рухи повітря.

Для вимірювання вітру на великих територіях зазвичай потрібні відбиті сигнали від опадів. Однак поблизу земної поверхні чутливий метеорологічний радіолокатор може приймати також відбиті сигнали від комах навіть за відсутності опадів. Рух комах може надати інформацію про переміщення фронтів морського бризу або фронтів поривчастого вітру, пов'язаних із грозами.

Доповнення щодо метеорологічних застосувань радіальної швидкості ґрунтуються на фаховому внеску Pierre Vaillant. Щиро дякуємо йому за це цінне розширення статті!