www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Накопичення імпульсів

Накопичення імпульсів — це метод підвищення ймовірності виявлення цілі шляхом спільної обробки відбитих сигналів від кількох зондувальних імпульсів, випромінених у послідовних періодах повторення. Один слабкий відбитий сигнал від цілі може загубитися в шумі, тоді як об’єднання кількох відбитих сигналів дає змогу краще відрізнити ціль від шуму. Для цього відбиті сигнали з різних періодів повторення об’єднуються в процесорі радіолокаційних сигналів. Залежно від розташування накопичувача імпульсів у тракті обробки сигналів розрізняють:

Налаштований фільтр (підсилювач ПЧ)
Когерентне накопичення імпульсів
Амплітудний детектор
Пороговий пристрій
Ціль
 
Немає цілі

Рисунок 1: Розташування когерентного накопичувача імпульсів

Налаштований фільтр (підсилювач ПЧ)
Когерентне накопичення імпульсів
Амплітудний детектор
Пороговий пристрій
Ціль
 
Немає цілі

Рисунок 1: Розташування когерентного накопичувача імпульсів

Налаштований
фільтр
(підсилювач ПЧ)
Когерентне
накопичення
Амплітудний
детектор
Пороговий
пристрій
Ціль
 
Немає цілі
Процесор радіолокаційних сигналів

Рисунок 1: Розташування когерентного накопичувача імпульсів

Когерентне накопичення імпульсів

За когерентного накопичення імпульсів накопичувач (або процесор сигналів) розташовується перед амплітудним детектором, завдяки чому під час обробки можна враховувати фазу сигналів. Щоб відбиті сигнали під час додавання підсилювали один одного, необхідно зберігати їхні фазові співвідношення та за потреби компенсувати зміни фази, що виникають. Для рухомих цілей такі зміни фази можуть виникати, наприклад, унаслідок доплерівського зсуву частоти. Процесор сигналів розподіляє відбиті сигнали кожного періоду повторення імпульсів за окремими комірками дальності відповідно до відстані до цілі, причому розмір цих комірок залежить від роздільної здатності радіолокатора за дальністю. Потім відбиті сигнали з N періодів повторення додаються з правильним узгодженням фаз. Після підсумовування виконуються амплітудне детектування та порівняння з порогом.

Наприклад, за максимальної дальності 75 км і роздільної здатності за дальністю 150 м отримуємо 75 000/150 = 500 комірок дальності. У простому цифровому накопичувачі імпульсів для кожної такої комірки зберігаються відбиті сигнали з N періодів повторення імпульсів. Потім найстаріші значення замінюються новішими. Таким чином, останні N імпульсів завжди можуть оброблятися спільно.

В аналогових процесорах сигналів накопичення здійснюється за допомогою спеціальних фільтрів (наприклад, із використанням потенціалоскопів). У цифрових процесорах радіолокаційних сигналів обробка може виконуватися, наприклад, за допомогою швидкого перетворення Фур’є (FFT), що дає змогу одночасно аналізувати різні доплерівські частоти.

Для спрощеного опису принципу роботи припустимо, що шум у різних періодах повторення імпульсів не корельований, а його окремі значення мають нульове середнє та підпорядковуються гауссовому розподілу. Навіть після підсумовування сигналів із кількох періодів повторення розподіл шуму залишається гауссовим. Тоді як відбиті сигнали, додані з правильним узгодженням фаз, підсилюють один одного, випадковий шум зростає значно повільніше.

Припустимо, що рівень сигналу залишається сталим від одного періоду повторення імпульсів до наступного (що відповідає випадку Сверлінга 0 і наближено випадкам Сверлінга 1 та 3). За додавання з правильним узгодженням фаз амплітуда корисного сигналу збільшується пропорційно до кількості N накопичених імпульсів. В ідеальному випадку відношення сигнал/шум покращується в N разів. Згідно з основним рівнянням радіолокації, це покращення також впливає на максимально можливу дальність виявлення цілі.

У випадках Сверлінга 2 та 4 амплітуда відбитого сигналу, навпаки, змінюється незалежно від імпульсу до імпульсу. Тому просте когерентне підсумовування не може забезпечити такий самий виграш від накопичення, як для відбитого сигналу, що залишається стабільним протягом усього часу накопичення. У таких випадках некогерентне накопичення імпульсів може бути вигіднішим.

Некогерентне накопичення імпульсів

Налаштований фільтр
Амплітудний детектор
Некогерентне накопичення імпульсів
Пороговий пристрій
Ціль
 
Немає цілі

Рисунок 2: Розташування некогерентного накопичувача імпульсів

Налаштований фільтр
Амплітудний детектор
Некогерентне накопичення імпульсів
Пороговий пристрій
Ціль
 
Немає цілі

Рисунок 2: Розташування некогерентного накопичувача імпульсів

Налаштований
фільтр
Амплітудний
детектор
Некогерентне
накопичення
Пороговий
пристрій
Ціль
 
Немає цілі
Процесор радіолокаційних сигналів

Рисунок 2: Розташування некогерентного накопичувача імпульсів

Некогерентний накопичувач імпульсів розташовується після амплітудного детектора. Термін некогерентний означає, що на цьому етапі обробки інформація про фазу відбитого сигналу вже втрачена. Тому сигнали більше не можна додавати з правильним узгодженням фаз. Натомість перед порівнянням із порогом об’єднуються амплітуди або потужності відбитих сигналів із кількох періодів повторення імпульсів. Досяжний виграш від накопичення, як правило, менший, ніж за ідеального когерентного накопичення.

У старих радіолокаторах подібний ефект досягався завдяки післясвітінню екрана в поєднанні з інерційністю людського зору. Кілька послідовних слабких відбитих сигналів завдяки цьому виглядали як помітніша позначка цілі.

Інший варіант — так званий детектор m із n. Спочатку для кожного окремого імпульсу перевіряється, чи перевищує його амплітуда задане порогове значення. Потім визначається, чи було ціль виявлено щонайменше m разів протягом n періодів повторення імпульсів. Наприклад, у детекторі «3 із 5» поріг мають перевищити щонайменше три з п’яти імпульсів, щоб було сформовано повідомлення про виявлення цілі. Оскільки тут об’єднуються вже прийняті окремі рішення, такий метод також називають бінарним накопиченням. Цей метод також називають двопороговим детектором (dual threshold detector), оскільки один поріг застосовується до окремих імпульсів, а другий — до кількості позитивних рішень.

Під час цифрової обробки радіолокаційних сигналів некогерентне накопичення також може виконуватися за допомогою сумувальної схеми, яка додає амплітуди або потужності кількох відбитих сигналів. У старих аналогових радіолокаторах на цьому етапі часто використовувався простий фільтр нижніх частот.