Тунельний діод
Рисунок 1: Умовне графічне позначення тунельного діода
У 1958 році японський учений Лео Есакі виявив, що напівпровідниковий діод із сильно легованих матеріалів може мати від’ємний внутрішній опір. «Звичайний» напівпровідниковий діод складається з кристала, що містить приблизно один домішковий атом на 10 мільйонів атомів основного кристала. Таке відносно слабке легування утворює широку область просторового заряду. Провідність виникає лише тоді, коли напруга достатньо велика, щоб валентні електрони могли подолати заборонену зону.
від’ємного опору
Рисунок 2: Характеристика тунельного діода
від’ємного опору
Рисунок 2: Характеристика тунельного діода
(Порада: простежте червону криву вказівником миші!)
У тунельному діоді ступінь легування досягає навіть приблизно 1000 домішкових атомів на 10 мільйонів атомів основного кристала. Таке сильне легування, як і у стабілітрона, створює надзвичайно вузьку область просторового заряду. Сильне легування призводить до незвичайної форми характеристики, яка відрізняється від характеристики звичайного напівпровідникового діода. На рисунку 2 показано цю характеристику тунельного діода.
Цю характеристику можна поділити на три ділянки:
- Уже за дуже малих напруг у прямому напрямку, за яких звичайний діод ще закритий, струм зростає до пікового значення (IP).
- При подальшому збільшенні напруги струм знову зменшується до мінімального значення (IV).
- Після цього струм знову зростає пропорційно напрузі зміщення.
Ділянка характеристики між IP і IV є областю, у якій тунельний діод має властивості від’ємного опору. Це явище, як і ефект Зенера, можна пояснити за допомогою зонної моделі.
p-матеріал
n-матеріал
зона
зона
Рисунок 3: Зонна модель тунельного діода без напруги зміщення.
p-матеріал
n-матеріал
зона
зона
Рисунок 3: Зонна модель тунельного діода без напруги зміщення.
У тунельному діоді товщина області просторового заряду, тобто забороненої зони, надзвичайно мала й становить приблизно один мікрометр. Відповідно до моделі квантово-механічного тунельного ефекту електрони проходять крізь цей енергетичний бар’єр наче через тунель, хоча через недостатню енергію за звичайних умов вони не могли б його подолати.
На рисунку 3 показано зонну модель тунельного діода, до якого ще не прикладено напругу зміщення. Валентна зона p-матеріалу та зона провідності n-матеріалу частково перекриваються. Тому деякі носії заряду можуть переходити з валентної зони p-матеріалу у зону провідності n-матеріалу. Однак струм не протікає, оскільки основні носії заряду (електрони) та дірки рухаються в обох напрямках.
p-матеріал
n-матеріал
зона
зона
Рисунок 4: Зонна модель тунельного діода при напрузі зміщення 200 мілівольт
p-матеріал
n-матеріал
зона
зона
Рисунок 4: Зонна модель тунельного діода при напрузі зміщення 200 мілівольт
На рисунку 4 показано зонну модель тунельного діода, до якого прикладено невелику напругу зміщення приблизно 200 mV. Під дією цієї напруги електрони переміщуються із зони провідності n-матеріалу у валентну зону p-матеріалу, однак не мають достатньої енергії, щоб подолати область просторового заряду, тобто заборонену зону. Поки ці два енергетичні рівні перекриваються, струм усе ж може протікати. Чим вища напруга зміщення, тим менше перекриття, але водночас тим вужчою стає заборонена зона.
p-матеріал
n-матеріал
зона
Рисунок 5: Зонна модель тунельного діода при напрузі зміщення 400 мілівольт
p-матеріал
n-матеріал
зона
Рисунок 5: Зонна модель тунельного діода при напрузі зміщення 400 мілівольт
Якщо напруга зміщення, як показано на рисунку 5, зростає понад 400 mV, валентна зона p-матеріалу та зона провідності n-матеріалу більше не перекриваються, і тунельний ефект стає неможливим. Від пікового значення IP до мінімального значення IV струм зменшується зі зростанням напруги зміщення, а область перекриття стає дедалі вужчою. Зі збільшенням напруги зміщення дедалі менше електронів може проникати у валентну зону p-матеріалу. Це означає, що в цій області тунельний діод має від’ємний опір.
При подальшому збільшенні напруги зміщення енергетичні зони більше не перекриваються. Однак область просторового заряду, тобто заборонена зона, стає настільки вузькою, що електрони поводяться як у звичайному pn-переході.
Область від’ємного опору є найважливішою і найчастіше використовуваною властивістю тунельного діода. Завдяки цьому від’ємному опору тунельний діод може компенсувати затухання коливальних контурів і працювати як генератор або підсилювач. Оскільки при квантово-механічному тунельному ефекті відсутній час прольоту носіїв заряду, тунельний діод придатний для застосування в техніці надвисоких частот.