Поляриметричний радіолокатор
« Поляриметричний радіолокатор »
Рисунок 1. Схематичне зображення принципу вимірювання в поляриметричному радіолокаторі
Рисунок 1. Схематичне зображення принципу вимірювання в поляриметричному радіолокаторі
Рисунок 1. Схематичне зображення принципу вимірювання в поляриметричному радіолокаторі
Рисунок 2. Крапля дощу, що падає, витісняє повітря. Уздовж її боків лінії повітряного потоку зближуються й виникає розтягувальна сила (подібно до підіймальної сили на крилі літака). Ця сила розтягує краплю в боки. Що більша крапля, то сильніше згущуються лінії потоку і то більша ця сила.
Рисунок 2. Крапля дощу, що падає, витісняє повітря. Уздовж її боків лінії повітряного потоку зближуються й виникає розтягувальна сила (подібно до підіймальної сили на крилі літака). Ця сила розтягує краплю в боки. Що більша крапля, то сильніше згущуються лінії потоку і то більша ця сила.
Поляриметричний радіолокатор
Використання подвійної поляризації дає змогу розрізняти град і краплі дощу. Радіолокатор випромінює та приймає лінійно поляризовані високочастотні сигнали й швидко перемикається між горизонтальною та вертикальною поляризацією — або від одного зондуючого імпульсу до наступного, або між групами імпульсів. Сучасні поляриметричні радіолокатори зазвичай випромінюють сигнали обох поляризацій одночасно.
Структурна схема поляриметричного радіолокатора
У цьому прикладі поляриметричного радіолокатора потужність передавача поділяється на дві рівні частини за допомогою спрямованого відгалужувача −3 дБ. Обидві частини одночасно випромінюються з різною поляризацією через рупорний опромінювач із подвійною поляризацією.
Рисунок 3. Структурна схема поляриметричного радіолокатора
Рисунок 3. Структурна схема поляриметричного радіолокатора
Рисунок 3. Структурна схема поляриметричного радіолокатора
(інтерактивний рисунок)
Для вимірювання відбиваності перемикач дає змогу випромінювати сигнал лише з однією поляризацією (але тоді з подвоєною потужністю). При цьому приймання відбувається на обох поляризаціях, а обидва сигнали обробляються сигнальним процесором.
Це доцільно, оскільки під час проходження електромагнітних хвиль крізь область дощу та подальшого відбиття орієнтація їхньої поляризації може змінюватися. Це дає додаткову інформацію про розміри та форму гідрометеорів.
Опис вузлів на структурній схемі
Режими роботи з подвійною поляризацією
Випромінювання та приймання сигналів із різною поляризацією можуть відбуватися одночасно або почергово, від одного періоду повторення імпульсів до наступного. Вибір залежить від можливості розділити потужність передавача між двома каналами та від наявності двох незалежних приймальних каналів. Таким чином, можливі чотири режими роботи з подвійною поляризацією:
- одночасне випромінювання й одночасне приймання (Simultaneous Transmit Simultaneous Receive, STSR);
- одночасне випромінювання й почергове приймання (Simultaneous Transmit Alternating Receive);
- почергове випромінювання й одночасне приймання (Alternating Transmit Simultaneous Receive, ATSR);
- почергове випромінювання й почергове приймання (Alternating Transmit Alternating Receive, ATAR).
На практиці переважного поширення набули одночасне випромінювання та приймання. Вимоги до апаратури (подвоєна потужність передавача для збереження попередньої енергетичної дальності дії та два незалежні приймачі) порівняно легко реалізувати, а одночасна обробка сигналів дає змогу скоротити час вимірювання. Для такого режиму також використовують назву:
- Simultaneous Transmit And Receive (STAR)
Почергове використання різних поляризацій потребує більше часу на вимірювання, тому нині застосовується рідше. Деякі виробники все ж використовують спеціальне маркетингове позначення: Quad-Pol означає здатність радіолокатора працювати в усіх чотирьох режимах подвійної поляризації.
Рисунок 4. Що більші краплі дощу, то більш сплющену форму вони мають
Поляриметричні радіолокаційні продукти
Графічні зображення результатів вимірювання називають радіолокаційними продуктами.
Диференціальна відбиваність (ZDR)
За ехо-сигналами з горизонтальною та вертикальною поляризаціями визначають відбиваність ZH та ZV. За їхнім відношенням обчислюють диференціальну відбиваність ZDR. Під час помірного й сильного дощу краплі зазвичай великі. У вільному падінні вони сплющуються й набувають форми сплюснутих сфероїдів. Тому ехо-сигнал за горизонтальної поляризації є сильнішим.
Діелектричний фактор твердого льоду, що визначає радіолокаційне відбиття, становить лише приблизно 20 % відповідного значення для води. Тому форма частинок сухого граду менше впливає на відбиваність, ніж форма рідких крапель дощу. Під час падіння градини безладно обертаються, через що ZDR часто близьке до нуля. Висока відбиваність за горизонтальної поляризації ZH у поєднанні з малим значенням ZDR може вказувати на град. Можливі й від’ємні значення ZDR (у децибелах), однак самі по собі вони не є однозначною ознакою граду.
Поляриметричний радіолокатор дає змогу робити висновки про розміри крапель дощу. Великі краплі під час падіння сплющуються сильніше за малі, тому змінюється співвідношення ехо-сигналів двох поляризацій. Разом із виміряною відбиваністю параметр ZDR дає змогу оцінити розподіл крапель за розмірами. Проте безпосередньо визначити розмір кожної окремої краплі таким способом неможливо.
Лінійне відношення деполяризації (LDR)
Коли передавач випромінює сигнал із горизонтальною поляризацією, приймач каналу з вертикальною поляризацією не вимикається. Він приймає ту частину спочатку горизонтально поляризованого випромінювання, поляризація якої повернулася у вертикальну площину (деполяризувалася). Логарифмічне відношення відбиваності за горизонтальної поляризації випромінювання та вертикальної поляризації приймання до відбиваності за горизонтальної поляризації і випромінювання, і приймання називають лінійним відношенням деполяризації (LDR).
Для сферичних частинок LDR теоретично прямує до –∞, проте на практиці значення сягають лише приблизно – 40 дБ.
Жоден відомий мені поляриметричний радіолокатор не дає змоги безпосередньо виміряти розміри градин. За диференціальною відбиваністю ZDR та вимірюваною різницею фаз між ехо-сигналами з горизонтальною і вертикальною поляризаціями можна виявляти ознаки граду. Порівняння виміряної саме цим радіолокатором відбиваності з накопиченими спостереженнями фактичних видів і кількостей опадів дає змогу відносно впевнено оцінювати кількість опадів та ймовірність граду за певного значення ZDR. Але безпосередньо визначити, чи це багато дрібних градин, чи кілька великих, таким способом неможливо.
Диференціальна фаза (φDP)
Диференціальний фазовий зсув, або коротко диференціальна фаза φDP, характеризує різницю змін фаз радіолокаційних сигналів із горизонтальною та вертикальною поляризаціями на шляху до цілі та назад. Її визначають так:
(2)
Під час проходження крізь область опадів радіохвилі з горизонтальною та вертикальною поляризаціями зазнають різних затримок залежно від форми й орієнтації гідрометеорів. Через це на шляху до цілі та назад виникає додаткова різниця фаз між обома ехо-сигналами. Отже, диференціальна фаза φDP містить інформацію про властивості частинок опадів.
Зміни диференціальної фази φDP також можуть допомагати відрізняти метеорологічні ехо-сигнали від завадових відбиттів. Проте самі лише значні місцеві відхилення ще не є достовірним доказом наявності точкових цілей.
Питома диференціальна фаза (KDP)
Диференціальна фаза φDP накопичується зі збільшенням дальності вздовж радіального напрямку внаслідок різниці фазових змін на всьому шляху поширення хвилі. Тому обчислюють питому диференціальну фазу KDP. Вона описує зміну φDP на одиницю відстані, тобто градієнт диференціальної фази:
(3)
Як і ZDR, величина KDP залежить від розмірів гідрометеорів, їхньої форми й орієнтації. Тому це ще один важливий параметр для розрізнення крапель дощу, граду та снігової крупи.
Коефіцієнт взаємної кореляції співполяризованих ехо-сигналів зворотного розсіювання (ρHV)
Коефіцієнт взаємної кореляції співполяризованих ехо-сигналів зворотного розсіювання ρHV характеризує статистичну кореляцію між ехо-сигналами з горизонтальною та вертикальною поляризаціями. Він є мірою подібності цих двох ехо-сигналів і може вказувати на ділянки зі змішаними видами опадів, наприклад із дощем та снігом.
Для розрахунку використовують усереднені значення амплітуд розсіювання,
виміряних в імпульсному об’ємі (SHH, SVV)
за два або більше періодів повторення імпульсів.
ρHV обчислюють так:
(4)
(Позначення S*HH відповідає комплексно-спряженому сигналу.)