www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Радіолокатор виявлення хмар

Рисунок 1. Радіолокатор виявлення хмар вертикального випромінювання Mira-35

Рисунок 1. Радіолокатор виявлення хмар вертикального випромінювання Mira-35

Радіолокатор виявлення хмар

Радіолокатори виявлення хмар — це метеорадари, на індикаторі яких відображаються положення та форма хмар. У англомовних джерелах вони також відомі під найменуванням MMCR або Millimeter-wave cloud radar (радіолокатори міліметрових хвиль для виявлення хмар). Вони являють собою радіолокаційні системи для вимірювання вертикального профілю коефіцієнта відбиття, допплерівської швидкості та дисперсії швидкості. Такі радіолокатори працюють на надзвичайно високих частотах між К-діапазоном і W-діапазоном, хвилі яких відбиваються вже на зовнішніх мужах хмар. Вони настільки сильно затухають під час розповсюдження всередині хмари, що часто взагалі не можуть пройти її повністю. При цьому відбиті сигнали мають достатню інтенсивність і можуть бути прийняті радіолокатором навіть у випадку дуже тонких хмар (наприклад, перистих).

Рисунок 2. Вертикальний профіль, побудований у інтервалі однієї години

Рисунок 2. Вертикальний профіль, побудований у інтервалі однієї години

Радіолокатори виявлення хмар можуть функціонувати як у стаціонарному наземному варіанті виконання, так і на борту супутників. Існує два типи стаціонарних наземних радіолокаторів:

В стаціонарних наземних радіолокаторах зазвичай використовуються відносно низькі робочі частоти у Кa-діапазоні, за яких електромагнітні хвилі добре проникають всередину хмари. Завдяки цьому може виявлятися й верхня межа хмар. Однак дощ ослабляє хвилі на цих частотах настільки сильно, що такі радіолокатори можуть ефективно використовуватися лише у суху погоду. В радіолокаторах виявлення хмар, що встановлюються на борту супутників, функціонування здійснюється на частоті 94 ГГц й таким чином вимірюються тільки верхні межі хмар, а також області з аерозолями.