Вихідні сигнали радіолокаційного приймача
Радіолокаційний приймач підсилює слабкий ехо-сигнал і готує його до подальшої обробки сигналів. Залежно від конструкції приймача на його виходах можуть формуватися сигнали різного виду. При цьому принципово розрізняють обробку амплітуди сигналу та обробку, за якої додатково зберігається інформація про фазу прийнятого сигналу.
У радіолокаційних станціях попередніх поколінь для цих завдань часто використовувалися окремі сигнальні тракти. Амплітудний канал формував простий відеосигнал для відображення ехо-імпульсів, тоді як когерентний канал забезпечував інформацію, необхідну для доплерівського аналізу. Сучасні радіолокаційні станції зазвичай оцифровують прийняті сигнали. Завдяки цьому різні методи обробки можуть використовувати ті самі оцифровані сигнали.
Амплітудний канал
Рисунок 1. Простий детектор обвідної
Рисунок 1. Простий детектор обвідної
У найпростішому випадку підсилений сигнал проміжної частоти випрямляється за допомогою амплітудного демодулятора, а потім фільтрується. При цьому несуча проміжної частоти усувається, тоді як амплітуда прийнятого сигналу, що змінюється з часом, зберігається. У радіолокаційній техніці такий вихідний сигнал називається відеосигналом. Цей термін походить із класичної радіолокації та не означає, що йдеться про телевізійний сигнал.
Смуга пропускання такого відеосигналу залежить від тривалості імпульсу, форми сигналу та вимог подальшої обробки. Вона може становити кілька мегагерців. Тому в радіолокаційній техніці зазвичай не використовують поняття низькочастотного сигналу в тому самому значенні, що й для звичайного радіомовного приймача. Однак принцип детектування обвідної загалом відповідає демодуляції радіосигналу з амплітудною модуляцією.
Відеосигнал містить інформацію про амплітуду прийнятих ехо-імпульсів. За їхнім положенням у часі можна визначити дальність до об'єкта, що відбиває сигнал. Амплітуда може свідчити про інтенсивність ехо-сигналу, однак залежить, зокрема, від дальності, діаграми спрямованості антени, ефективної площі розсіювання цілі та коефіцієнта підсилення приймача. Тому безпосередньо визначити реальні розміри цілі лише за амплітудою ехо-сигналу неможливо.
Істотним недоліком простого детектування обвідної є те, що інформація про фазу сигналу проміжної частоти втрачається. Отже, когерентний аналіз доплерівської частоти лише за цим відеосигналом уже неможливий. Крім ехо-сигналів від потрібних цілей, у вихідному сигналі також присутні завади та відбиття від нерухомих об'єктів, так звані пасивні завади (clutter).
У старіших аналогових оглядових радіолокаційних станціях амплітудний канал міг використовуватися як додатковий канал відображення. Він дозволяв бачити також ехо-сигнали, які значною мірою пригнічувалися б наступним пристроєм придушення відбиттів від нерухомих цілей. Таке відображення було особливо корисним у діапазонах дальності з невеликим рівнем пасивних завад.
Аналіз амплітуди сигналу зберігає своє значення і в сучасних радіолокаційних станціях. Його можна використовувати, наприклад,
- для оцінювання сигнальної та завадової обстановки,
- для виявлення метеорологічних ехо-сигналів та інших протяжних областей відбиття,
- для контролю рівнів сигналів і роботи приймача, а також
- для вимірювань і перевірок у системі вбудованого контролю BITE.
Однак таку інформацію про амплітуду вже не обов'язково отримувати за допомогою окремого аналогового демодулятора. Її також можна обчислити за оцифрованими прийнятими сигналами.
Когерентний канал
Рисунок 2. Структурна схема квадратурного демодулятора
Рисунок 2. Структурна схема квадратурного демодулятора
Для виявлення доплерівської частоти необхідно аналізувати зміни фази прийнятих сигналів у часі. Для цього приймачу потрібний достатньо стабільний опорний сигнал, відносно якого визначається фаза прийнятого ехо-сигналу. Тому сигнал проміжної частоти надходить на пристрій фазочутливої демодуляції.
За широко застосовуваної нині квадратурної демодуляції сигнал проміжної частоти змішується з двома опорними сигналами, фази яких зсунуті одна відносно одної на 90°. Після низькочастотної фільтрації утворюються два сигнали основної смуги частот:
- I-компонента (In-phase), яка представляє складову сигналу, що збігається за фазою з опорним сигналом, та
- Q-компонента (Quadrature), яка представляє складову сигналу, зсунуту за фазою на 90° відносно опорного сигналу.
Разом ці два сигнали містять інформацію про амплітуду та фазу прийнятого ехо-сигналу. Тому вони утворюють комплексний сигнал основної смуги частот. На відміну від простого детектування обвідної, при цьому зберігається фазова інформація, необхідна для когерентної обробки сигналів.
За I- та Q-компонентами можна обчислити амплітуду ехо-сигналу. Водночас можна аналізувати зміни фази послідовних ехо-імпульсів. У разі руху цілі внаслідок ефекту Доплера виникають характерні зміни фази, за якими можна отримати інформацію про радіальний рух цілі.
Подальша обробка сигналів використовує цю інформацію, наприклад, у методах придушення відбиттів від нерухомих цілей (MTI) або під час обробки за допомогою декількох доплерівських фільтрів (MTD). Це дає змогу краще відокремлювати рухомі цілі від відбиттів нерухомих об'єктів. Ефективність такого розділення залежить, зокрема, від когерентності, частоти повторення імпульсів, часу спостереження та характеру завадової обстановки.
У сучасних оглядових радіолокаційних станціях прийняті сигнали часто оцифровуються вже на проміжній частоті або після I/Q-демодуляції. Залежно від архітектури приймача квадратурна демодуляція може виконуватися аналоговими засобами або шляхом цифрової обробки сигналів. З отриманих даних можна визначати амплітудні сигнали, доплерівську інформацію та інші вимірювані параметри.
Таким чином, когерентний канал є не просто додатковим виходом для відображення рухомих цілей. Обробка сигналів зі збереженням фазової інформації становить одну з найважливіших основ сучасної обробки радіолокаційних сигналів. Остаточне виявлення цілей відбувається лише на наступних етапах обробки, де можуть поєднуватися придушення завад, порогові методи виявлення та спільний аналіз декількох ехо-імпульсів.