www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Вимірювання за допомогою осцилографу

Рисунок 1. Електронно-променева трубка 8ЛО4И застарілого осцилографу

Рисунок 1. Електронно-променева трубка 8ЛО4И застарілого осцилографу

Вимірювання за допомогою осцилографу

Як видно з назви, осцилограф призначений для того, щоби візуалізувати (електричні) коливання (осциляції).

В приборах старшої генерації для цього використовувались електронно-променеві трубки. В цій трубці формується направлений пучок (промінь) електронів, який потрапляє на люмінесцентний екран (люмінесценція: поглинання енергії речовиною з подальшим повторним випроміненням у видимому спектральному діапазоні). У осцилографах із електронно-променевими трубками кінетична енергія електронів перетворюється, переважно, у зелене світло. Для відображення досліджуваного коливання використовується відхилення пучка електронів від осі трубки відповідно до змінення амплітуди цього коливання. Таким чином, на екрані осцилографу наочно відображається амплітуда досліджуваного коливання у функції часу. Відхилення променю електронів може виконуватися як за допомогою електричного, так і за допомогою магнітного поля.

Рисунок 2: Сучасний чотириканальний осцилограф із плоским екраном

Рисунок 2: Сучасний чотириканальний осцилограф із плоским екраном

У більш сучасних осцилографах використовується плоский екран, як у комп’ютері. До складу приладу входить процесор, який і генерує зображення вимірюваного сигналу. Можливості приладу визначаються використовуваним у ньому програмним забезпеченням. Це робить сучасні осцилографи більш універсальними.

Майже у кожному осцилографі можуть бути реалізовані такі два режими роботи: коли на систему горизонтального відхилення подається пилкоподібна напруга (нормальний режим) та коли на системи горизонтального та вертикального відхилення подаються два різні досліджувані сигнали (режим „X-Y“).

Нормальна робота
Осцилограф в нормальному режиме

Рисунок 3. Осцилограф в нормальному режиме роботи

В цьому режимі роботи електронний промінь проходить рівномірно зліва направо. Тривалість одного проходу може бути встановлена від декількох мікросекунд до одиниць секунд. Вертикальне відхилення променю керується сигналом, який потрібно дослідити: поточне положення променю відносно вертикальної вісі екрану прямо пропорційне миттєвому значенню вхідної напруги. Коефіцієнт пропорційності, тобто діапазон напруги, що відображається на екрані, можливо регулювати в діапазоні від мілівольт до одиниць вольт. Отримане на екрані зображення являє собою часове представлення вхідної напруги (графік напруги у часі).

Якщо вимірюваний сигнал є періодичним (наприклад, синусоїдальний або послідовність імпульсів), він може бути синхронізований із горизонтальним переміщенням пучка електронів.

Для цього промінь перебуває у лівій частині екрану, поки не буде сформовано імпульс запуску („тригер“ англійською означає „запуск“). У разі внутрішнього запуску (внутрішня синхронізація) цей імпульс генерується шляхом порівняння вимірюваної напруги з рівнем запуску, постійною, регульованою напругою. Якщо знак їх різниці змінюється з „—“ на „+“ (або навпаки, залежно від налаштувань), то генерується імпульс запуску. „Мінусу“ і „плюсу“ відповідають певні значення напруги (наприклад, 0 і 5 вольт). Це не має значення, якщо імпульс запуску виникає декілька разів за один прохід променю. З іншого боку, якщо імпульс запуску генерується декілька разів протягом періоду, відбувається накладання сигналів із зсувом фази.

У якості альтернативи внутрішній синхронізації, імпульс запуску може також подаватися ззовні, що називається зовнішньою синхронізацією.

Режим „X-Y“
Фігура Лісажу

Рисунок 4: Фігура Лісажу

Режим „X-Y“ є дуже цікавим застосуванням, яке, однак, повністю втратило своє значення у вимірювальній практиці.

У режимі „X-Y“ промінь керується як у напрямку X (по горизонталі), так і в напрямку Y окремим вимірювальним сигналом. Це дає змогу відображати один сигнал як функцію іншого сигналу, наприклад у вигляді діаграми струм–напруга. Діапазон відображення в обох напрямках можна налаштовувати незалежно. У цьому режимі запуск не потрібний.

Якщо на входи X і Y подати дві синусоїдальні напруги, утворюється так звана фігура Ліссажу. Якщо обидві синусоїдальні напруги мають точно однакову частоту, на екрані відображається лише пряма діагональна лінія. Якщо між двома синусоїдальними напругами однакової частоти існує різниця фаз, утворюється еліпс або навіть коло. Якщо частоти відрізняються, утворюється фігура, подібна до показаної на рисунку 4.

У часи, коли ще не існувало аналізаторів спектра та частотомірів

цей метод, наприклад, давав змогу порівнювати частоти. Сьогодні вимірювання фази краще виконувати за допомогою векторних аналізаторів кіл (VNA).