www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Легування

Чистий напівпровідник має порівняно великий опір, оскільки за кімнатної температури є лише дуже мала кількість вільних електронів провідності. Однак провідність напівпровідника можна збільшити і за кімнатної температури, ввівши в кристалічну ґратку невелику кількість сторонньої речовини. При цьому в кристалічній ґратці з'являються місця, де атом Ge замінюється введеним атомом домішки. Такі місця також називають дефектами ґратки, оскільки тут порушується регулярна структура кристалічної ґратки. Введення атомів домішки в напівпровідник називається легуванням.

Провідник n-типу

Рисунок 1: Домішковий атом миш'яку в кристалі германію

Домішковий атом миш'яку в кристалі германію

Рисунок 1: Домішковий атом миш'яку в кристалі германію

Якщо як домішки вводяться п'ятивалентні атоми, наприклад миш'як (As), сурма (Sb) або вісмут (Bi), то для утворення зв'язків потрібні лише чотири з п'яти електронів зовнішньої оболонки. П'ятий електрон не знаходить електронного партнера, з яким він міг би брати участь у зв'язку. Тому він лише слабко зв'язаний із кристалічною ґраткою і може відокремитися від атома домішки вже за низьких температур. Після відокремлення електрона спочатку нейтральний атом домішки перетворюється на нерухомий позитивний іон. Отриманий таким чином легований напівпровідник називають, за знаком заряду переважних носіїв заряду (основних носіїв), провідником n-типу. (При цьому враховуються лише ті заряди, які можуть вільно переміщуватися в прикладеному електричному полі, тобто не зв'язані зі своїм атомним ядром.)

Введені п'ятивалентні атоми домішки також називають донорами, оскільки вони «віддають» електрони провідності. Відокремлення п'ятого електрона зовнішньої оболонки від атома As відбувається вже за надзвичайно низьких температур. Тому за кімнатної температури всі атоми As уже іонізовані. Отже, вони віддали свій п'ятий електрон зовнішньої оболонки, який тепер доступний як вільний електрон провідності.

Процес електричної провідності в напівпровіднику n-типу подібний до електричної провідності в металах, наприклад у міді. Під час поглинання тепла атоми Ge сильніше коливаються навколо своїх положень рівноваги і тим самим ускладнюють рух електронів. Оскільки густина носіїв заряду починає збільшуватися лише вище 50° C, до цієї температури провідність повинна зменшуватися. Отже, до 50° C опір зростає зі збільшенням температури провідника. Вище 50° C провідність зростає, а опір зменшується.

Провідник p-типу

Рисунок 2: Домішковий атом індію в кристалі германію.

Домішковий атом індію в кристалі германію.

Рисунок 2: Домішковий атом індію в кристалі германію.

Якщо замість п'ятивалентних атомів у ґратку германію вводяться тривалентні атоми, то електрони зовнішньої оболонки атома домішки утворюють електронні пари з одним зв'язувальним електроном атома германію. Тривалентними домішковими атомами є, наприклад, індій (In), галій (Ga) або бор (B). Оскільки ці атоми домішки можуть додатково приймати електрони, їх називають акцепторами. Отриманий таким чином легований напівпровідник називають, за знаком заряду переважних носіїв заряду (основних носіїв), провідником p-типу. Електронні дірки також беруть участь в електричній провідності, але перебувають у меншості й тому називаються неосновними носіями.

Під час введення індію в ґратку германію четвертий зв'язувальний електрон сусіднього атома германію не знаходить електронного партнера, тому в місці домішки бракує одного електрона. Цю вакансію легко може заповнити електрон із сусіднього електронного зв'язку. Унаслідок цього кількість дірок у напівпровіднику збільшується, оскільки зв'язуються електрони, що утворилися під час утворення пар. Спочатку нейтральний атом In внаслідок захоплення одного електрона перетворюється на негативний іон.

Процес електричної провідності в напівпровіднику p-типу переважно визначається вже згаданою дірковою провідністю. Якщо до провідника p-типу прикласти напругу, електрони переміщуються до позитивного електрода. Одночасно дірки переміщуються до негативного електрода й тим самим створюють електричну провідність, яка за своєю дією еквівалентна руху позитивних носіїв заряду.

Методи, що застосовуються під час легування, дуже складні. Лише їх освоєння зробило можливим прогрес напівпровідникової електроніки.