Процес електричної провідності
У реальному кристалі германію зв’язувальні електрони можуть залишити свої постійні місця, якщо їм передається певна мінімальна енергія ΔE (наприклад, у вигляді тепла: для германію приблизно від 50°C). Після цього вони стають вільними електронами й можуть брати участь у перенесенні заряду. Вивільнений електрон залишає електронну вакансію, яку зазвичай називають діркою. Дірка являє собою позитивний елементарний заряд у кристалічній ґратці, оскільки тепер переважає позитивний заряд ядра атома германію.
Рисунок 1: Діркова провідність у моделі
Рисунок 1: Діркова провідність у моделі
Вакансія у зв’язку в напівпровідниковому кристалі (тобто дірка) може знову бути зайнята електроном з іншого зв’язку. Однак дірка при цьому не зникає, а лише змінює своє положення в кристалічній ґратці. Якщо до кристала прикласти напругу, електрони переміщуються до позитивного електрода. Одночасно дірки переміщуються до негативного електрода й тим самим створюють електричну провідність, яка за своєю дією еквівалентна руху позитивних носіїв заряду. (Таку діркову провідність можна наочно уявити за допомогою ряду крісел у кінотеатрі, в середині якого є одне вільне місце. Коли глядачі пересідають на сусідні місця, вільне місце переміщується у напрямку, протилежному руху окремих глядачів, до краю ряду.)
Внесок дірок у перенесення заряду називається P-провідністю, а провідність за рахунок електронів називається N-провідністю. Одночасне утворення вільного електрона та дірки називається утворенням пари. Повторне об’єднання дірки з електроном називається рекомбінацією. Такий вид електричної провідності в напівпровіднику, за якого бере участь однакова кількість електронів і дірок, називається власною провідністю.