www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Супутникова альтиметрія

область, що
освітлюється
імпульсом
енергія, що приймається

Рисунок 1. Відбиття імпульсу тривалості τ від гладкої поверхні.

область, що
освітлюється
імпульсом
енергія, що приймається

Рисунок 1. Відбиття імпульсу тривалості τ від гладкої поверхні.

Супутникова альтиметрія

Одним з завдань, які вирішуються під час дистанційного зондування землі, є альтиметрія. Під цим терміном розуміють вимірювання висоти земної поверхні, висоти поверхні океану, оцінювання вітру у приводному шарі, висоти хвиль і тому подібне. Для вирішення вказаного завдання можуть використовуватися радіолокатори, встановлені на штучних супутниках Землі. Супутникова альтиметрія відноситься до одного з активних методів дистанційного зондування поверхні з борту космічного апарату. За часом повернення зондувального радіоімпульсу розраховується відстань від супутника до поверхні, яка досліджується, що дає змогу визначити її висоту. Крім часу повернення сигналу вимірюється також і його фазовий зсув, що дає можливість досягнути високої точності вимірювання — порядку кількох сантиметрів. Слід враховувати, що під час проходження крізь атмосферу електромагнітні хвилі піддаються рефракції, що впливає на швидкість їх розповсюдження, а, отже, й на набіг фази.

На точність вимірювання відстані також впливає спотворення сигналу при відбитті від досліджуваної поверхні. Причиною спотворення при відбитті навіть від відносно рівної поверхні є викривлена форма поверхні імпульсного об’єму радіолокатора. Відхилення від площини можуть сягати кількох метрів. Це призводить до змінення діаметру сегменту, з якого відбувається відбиття радіоімпульсу, і, отже, до змінення потужності відбитого сигналу.

Залежність формі та площі сегменту підстилаючої поверхні, з якого відбивається зондувальний імпульс, від часу пояснюється на Рисунку 1. Тут же можливо якісно оцінити вплив тривалості зондувальних сигналів на діаметр сегменту поверхні, з якого відбувається відбиття. Після торкання зондувальним імпульсом підстилаючої поверхні (по завершенні часу його розповсюдження R/c0 + τ) відбувається поступове розширення сегменту, з якого відбувається відбиття, з подальшим виродженням його до кільця. Спочатку діаметр цього сегменту є меншим за діаметр плями, що освітлюється променем радіолокатора на досліджуваній поверхні. Далі, протягом тривалості імпульсу τ діаметр сегменту збільшується, поки не досягне діаметра плями променю антени. По завершенні тривалості імпульсу від моменту першого торкання електромагнітною хвилею поверхні в центрі сегменту виникає отвір круглої форми. Це пояснюється тим, що коли в центрі сегменту відбиття сигналу вже закінчилось, на краях діаграми направленості антени воно ще триває. Таким чином сегмент, з якого відбувається відбиття, набуває форму кільця. Описаний механізм відбиття зондувального сигналу визначає форму відбитого імпульсу: поки площа сегменту і, відповідно, потужність відбиття збільшуються, формується передній фронт відбитого імпульсу (це відбувається до моменту часу (R/c0 + τ); з моменту виникнення діри в сегменте відбита потужність залишається приблизно постійною, що відповідає формуванню вершини відбитого сигналу.

Для висоти космічного апарату 1 000 км і ширини діаграми направленості антени його радіолокатора 0,32 градуса діаметр плями складає 2,8 км. За таких умов зондувальному сигналу тривалістю близько 3 нс буде відповідати відбитий сигнал тривалістю більше 26 нс. Оскільки поверхня Землі або моря на практиці частіше за все шорстка, фронти відбитих імпульсів ще більше згладжуються. Тому вимірювання виконують в момент часу, який відповідає переходу переднього фронту імпульсу в його вершину, тобто через (R/c0 + τ).

Оскільки форма та розміри хвиль в океані змінюються випадковим чином, відбиті від них сигнали будуть сильно флуктуювати. Для усунення цього негативного явища застосовується усереднення великої кількості (до 1000) послідовних відбитих сигналів. Завдяки цьому супутникова альтиметрія дає можливість оцінювати такий параметр як значима висота хвиль (англ. Significant Wave Height, SWH) — середню висоту однієї третини самих високих хвиль.