Зсув фазового центра антени
Рисунок 1. До пояснення ідеї методу DPCA: рух платформи компенсується зсувом фазового центру антени
Зсув фазового центра антени
Зсув фазового центра антени (англ. Displaced phase centre antenna, DPCA) – це один з методів адаптації параметрів антени до заданих умов її функціонування, який забезпечує подальшу просторово-часову обробку радіолокаційних сигналів. Даний метод застосовується для покращення характеристик виявлення бортових авіаційних або космічних радіолокаторів при виявленні (виділенні) рухомих цілей в умовах пасивних перешкод. Вперше він був розроблений компанією General Electric на початку 1950-х років, де був використаний в радіолокаторах авіаційних комплексів раннього виявлення (англ. Airborne Early Warning, AEW). DPCA – це метод протидії розширенню спектру пасивних перешкод, спричиненому рухом платформи, на якій встановлена антена радіолокатора. Основна ідея методу полягає у компенсації поступального руху платформи за рахунок електронного зсуву апертури антени в протилежному цьому руху напрямку.
В радіолокаторі виявлення рухомих цілей для розрізнення сигналу відлуння цілі і пасивної перешкоди використовується зсув фази несівної частоти відбитого сигналу в двох (або більше) сусідніх періодах повторення імпульсів. В бортових радіолокаційних системах (наприклад, в радіолокаторах бокового огляду, SLAR), застосування такого підходу ускладнюється внаслідок руху платформи з радіолокатором, яке призводить до виникнення допплерівського зсуву частоти в сигналах, відбитих від нерухомих об’єктів. Для компенсування (в тій чи іншій мірі) впливу цього негативного явища може застосовуватися метод зсуву фазового центру антени.
Розгляданий метод є основним методом виявлення рухомих цілей, що використовується в радіолокаторах з великими фазованими антенними решітками. При реалізації методу DPCA в бортових радіолокаторах з антенними решітками одночасно задіяно лише певну частину елементів решітки. Так, в одному періоді зондування випромінення відбувається з елементів, розташованих в передній (по ходу руху платформи) частині решітки, а в наступному періоді – з елементів, розташованих в задній частині. За час, що дорівнює періоду повторення імпульсів (сотні мікросекунд) літак, на якому встановлено такий радіолокатор, переміщується на невелику відстань (близько одного метра). За умови точної відповідності швидкості зсуву фазового центру антени та швидкості польоту літака другий імпульс буде випромінений в тій самій точці простору, що й перший. В такому випадку ефект Допплера не виникає, і в спектрі відбитих від нерухомих об’єктів сигналів не будуть присутні допплерівські частоти. За таких умов пасивні перешкоди можуть бути скомпенсовані за рахунок міжперіодної обробки прийнятих сигналів.
Необхідною умовою функціонування методу DPCA є відповідність частоти повторення імпульсів (PRF) і відстані між фазовими центрами частин антени з одного боку й швидкості руху літака-носія з іншого. Навіть порівняно невеликі неточності у визначенні шляхової швидкості літака суттєво знижують ефективність методу. Для компенсації негативного впливу таких похибок можуть використовуватися переваги цифрового діаграмоутворення. Цей підхід дає змогу коригувати невеликі зсуви фазового центру антени, спричинені похибками вимірювання шляхової швидкості.