Радар наведення винищувачів
Рисунок 1: Під час холодної війни P-37 «Bar Lock» часто використовувався як радар наведення винищувачів.
Рисунок 1: Під час холодної війни P-37 «Bar Lock» часто використовувався як радар наведення винищувачів.
Радар наведення винищувачів
Радар наведення винищувачів — це військова радіолокаційна система, яка в минулому часто застосовувалася для керування та координації дій винищувачів-перехоплювачів. Вона слугувала для виявлення літаків противника, визначення їхнього положення, висоти та швидкості й передавання цієї інформації винищувачам-перехоплювачам, щоб цілеспрямовано наводити їх на ціль. При цьому радар виконував роль «наземного пункту наведення», який передавав пілоту точні команди керування доти, доки той не міг самостійно виявити та атакувати ціль.
Одним із перших радарів наведення винищувачів був FuMG 404 «Jagdschloß» часів Другої світової війни, який міг цілеспрямовано наводити винищувальні ескадрильї на з’єднання бомбардувальників союзників. З іншого боку аналогічне завдання виконувала система Chain Home Low, призначена для захисту території Великої Британії від атак із застосуванням V1 і V2. У сучасній війні така спеціалізація радіолокаційних станцій уже не є необхідною. Існує суцільна система повітряної розвідки, а служба радіолокаційного наведення здійснює контроль повітряного простору та керування протиповітряною обороною, використовуючи залежно від обстановки винищувачі-перехоплювачі або інші системи озброєння.
Вимоги
У принципі будь-який оглядовий радар міг використовуватися як радар наведення винищувачів. Основною технічною вимогою була достатня максимальна дальність, щоб залишалося достатньо часу для оголошення тривоги, зльоту винищувачів-перехоплювачів і їх подальшого наведення на ціль. Крім того, радар мав мати добру роздільну здатність, щоб власні винищувачі та літаки противника можна було відображати окремо. Зі збільшенням швидкості винищувачів необхідно було також забезпечити достатньо високий темп оновлення даних, тобто радар мав обертатися з максимально можливою швидкістю. Однак часовий баланс радара встановлював тут обмеження, тому зазвичай вдавалося працювати лише приблизно з 6 обертами за хвилину.
Під час холодної війни, наприклад, російський оглядовий радар P-37 «Bar Lock» використовувався як радар наведення винищувачів. Він мав доволі велику дальність — до 450 км за точності близько 300 метрів. Завдяки п’яти передавачам, що працювали на різних частотах, кожен із яких діяв під іншим кутом місця, можна було також виконувати приблизне визначення висоти цілі.