www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Загальні вимоги до бортових радіолокаційних систем

Современные бортовые радиолокационные системы в большинстве своем являются многорежимными радиолокаторами. На Рисунке 1 показана общая классификация режимов функционирования таких систем.

Режими функціонування
Режим «Уверх»
Режим «Униз»
Режим «Повітря-повітря»
Режим «Повітря-земля»
Виявлення та супроводження
Спостереження за рельєфом
Картографування

Рисунок 1. Режимі функціонування бортових радіолокаторів

Режими функціонування
Режим «Уверх»
Режим «Униз»
Режим «Повітря-повітря»
Режим «Повітря-земля»
Виявлення та супроводження
Спостереження за рельєфом
Картографування

Рисунок 1. Режимі функціонування бортових радіолокаторів

Режими функціонування
Режим «Уверх»
Режим «Униз»
Режим «Повітря-повітря»
Режим «Повітря-земля»
Виявлення та супроводження
Спостереження за рельєфом
Картографування

Рисунок 1. Режимі функціонування бортових радіолокаторів (інтерактивний рисунок)

Радіолокаційні датчики працюють в одному лінійному вимірі (наприклад, вимірюють висоту польоту над поверхнею землі). На відміну від них радіолокатори формування зображення дають змогу побудувати, щонайменше, двовимірне зображення зондованої поверхні. До останніх відносяться:

Антени радіолокаторів на літаках зазвичай встановлюються в нижній частині платформи так, щоби мати можливість спрямовувати промінь антени перпендикулярно траєкторії польоту. Такий режим називають бічним оглядом, а самі радіолокатори — радіолокаторами бічного огляду (англ. Side Looking Airborne Radar, SLAR). Система бічного огляду із дійсною (реальною) апертурою має довгу антену, зазвичай виконану у вигляді секції стінки циліндру. Радіолокатори такого типу формують промінь, в якому випромінюються некогерентні імпульси. Тривалість цих імпульсів спільно із кутовими розмірами променю антени визначають роздільну здатність радіолокатора в азимутальному (відносно лінії польоту) напрямку. Миттєва діаграма направленості має віялову форму й спрямована перпендикулярно до лінії польоту.

Системи другого типу, радіолокатори із синтезованою апертурою, в принципі, можуть бути реалізовані тільки на рухомих платформах, таких як літаки або космічні апарати. Важливою характеристикою формованого такими системами зображення є його роздільна здатність, під якою, у даному випадку, розуміють мінімальну відстань, за якої можуть бути розділені два близько розташованих розсіювача однакової інтенсивності. В радіолокаторі з синтезованою апертурою, як і у звичайних радіолокаторах, роздільна здатність з похилої дальності формується при використанні методу імпульсної дальнометрії. В такому радіолокаторі використовується антена набагато менших геометричних розмірів, яка випромінює імпульси в різних положеннях, які займає платформа, що рухається з нею. За рахунок спільної обробки сигналів відлуння, отриманих в цих положеннях, імітується реальна апертура великих розмірів. Таким методом може моделюватися (синтезуватися) апертура з ефективною довжиною до 100 метрів і більше. На азимутальну роздільну здатність такої системи впливає також ефект Допплера (зсув несівної частоти сигналу відлуння за рахунок руху цілі та / або платформи, на якій встановлено радіолокатор). Коли когерентні імпульси, випромінювані радіолокатором, відбиваються від землі в бік рухомої платформи (літак або космічний апарат), то виникають ефекти, як якщо би ціль (розсіювач на поверхні землі) рухалась відносно нерухомого радіолокатора. Це призводить до зміщення частоти, а отже й фази і амплітуди у сигналах відлуння. В радіолокаторі ці дані записуються для подальшої обробки за допомогою цифрових кореляційних методів. Отримані сигнали аналізуються і на їх основі синтезуються сигнали, еквівалентні сигналам, отриманим реальною апертурою з вузьким променем.

Для роботи у різних режимах в радіолокаторі використовуються різні значення частоти повторення імпульсів (низькі, середні, високі), а також різні види зондувальних сигналів.

Рисунок 2. «Супроводження під час сканування»: Зона огляду сканується по черзі двома віялоподібними променями (уверх-униз і вправо-вліво). Крім цього, формується вузький голкоподібний промінь для супроводження цілі

Рисунок 2. «Супроводження під час сканування»: Зона огляду сканується по черзі двома віялоподібними променями (уверх-униз і вправо-вліво). Крім цього, формується вузький голкоподібний промінь для супроводження цілі

Виявлення і супроводження

Цей режим призначений для виявлення і супроводження точкових цілей (наприклад, літаків). В основному такий режим реалізується в носових радіолокаторах. Такий радіолокатор має бути пристосований для багаторежимного функціонування (Рисунок 2). Режим пошуку здійснюється швидкоскануючими променями. Крім цього, всередині циклу сканування виконується супроводження цілі в спеціальному режимі. В режимі виявлення промінь антени сканує в межах заданої зони огляду. В цьому режимі можлива навіть тимчасова відмова від вимірювання однієї з кутових координат — азимуту або кута місця. В такому випадку фазована антенна решітка буде формувати тільки горизонтальний віялоподібний промінь, що хитається вверх-вниз, або тільки вертикальний, що сканує вправо-вліво. В режимі супроводження формується дуже тонкий промінь («голкоподібного» типу) точно в напрямку на обрану ціль. Радіолокатор випромінює послідовність імпульсів в бік цілі для збільшення імовірності виявлення (дивись нагромадження імпульсів). Цей режим також називають «супроводження під час сканування» (англ. «Track while scan», TWS). Залежно від обчислювальної потужності сигнального процесора радіолокатора одночасно можуть супроводжуватися до 30 цілей в межах зони огляду. На відміну від цього, в режимі «супроводження однієї цілі» (англ. «Single Target Track», STT) уся випромінювана енергія і уся обчислювальна потужність спрямовуються на одну ціль. Це забезпечує збільшення імовірності та дальності виявлення цілі, а також більш точну ідентифікацію цілі у сигнальному процесорі радіолокатора.

Вид випромінюваних сигналів, а також тривалість періоду їх повторення кожен раз адаптуються відповідно до енергетичних обмежень максимальної дальності дії (визначаються рівнянням дальності радіолокації) та до балансу часу радіолокатора. При цьому метою є огляд якнайбільшого простору, а також однозначність результатів вимірювань відповідно до умов невизначеності Допплера. Це означає, що частота повторення імпульсів може змінюватися в процесі супроводження цілі. Низька частота повторення імпульсів забезпечує максимально можливу однозначно вимірювану дальність (режим «Пошук за дальністю»), однак тоді не приділяється уваги вимірюванню швидкості. Висока частота повторення імпульсів застосовується для максимально можливого однозначного вимірювання швидкості («Пошук за швидкістю») з відкиданням неоднозначних вимірювань.

Частота [Гц]
Амплітуда [дБ]

Рисунок 3. Спектр турбінної модуляції сигналу відлуння реактивного двигуна, що обертають вручну для вимірювальних цілей

Частота [Гц]
Амплітуда [дБ]

Рисунок 3. Спектр турбінної модуляції сигналу відлуння реактивного двигуна, що обертають вручну для вимірювальних цілей

Виявлення атаки

Іншою важливою особливістю радіолокатора під час роботи по обраній цілі є можливість виявлення атаки (тобто, вироблення рішення, чи відповідає прийнятий сигнал відлуння одній або декільком цілям). Це функція забезпечується шляхом опромінення цілі широкосмуговими зондувальними сигналами з подальшим розпізнаванням класу цілі. Така функція краще реалізується в режимі супроводження одної цілі, оскільки збільшений час опромінення дає можливість проводити нагромадженні імпульсів, отриманих від окремих розсіюючих об’єктів.

Таким образом, у випадку змінення спектру сигналу відлуння і появи другого відбиваючого об’єкту (або тільки ознак його появи) можливо вважати таку ситуацію загрозою пуску ракети.

Відмінності між цілями з нерухомими поверхнями і поверхнями з поверхнями, що обертаються, виявляються за допомогою аналізу допплерівського спектру прийнятих сигналів відлуння. Відповідні особливості спектрів визначаються кількістю турбін, кількістю лопаток (лопатей) і швидкістю їх обертання. Складові спектру мають специфічні лінії (лінії турбінної модуляції), пов’язані із кількістю лопатей турбіни та швидкістю їх обертання. Ці особливості можуть бути використані не лише для розпізнавання класів цілей, але й для ідентифікації типу цілі.

Залежно від кута нахилу та відповідної йому радіальної швидкості кожна лопать в турбіні реактивного двигуна спричиняє різну допплерівську частоту. Амплітуда таких складових є малою через невеликі розміри таких відбивних елементів. Тому такий процес називають також «мікродопплерівським» (m-D) ефектом. В спектрі сигналу ці m-D-складові проявляються у вигляді додаткових невеликих ліній по обидва боки від лінії основної допплерівської частоти, що визначається радіальною швидкістю цілого об’єкту. Як вже було сказано, такі лінії називаються лініями турбінної модуляції (англ. Jet Engine Modulation, JEM).

Забезпечення польоту із огинанням рельєфу місцевості

Відповідна радіолокаційна технологія не відноситься до радіолокаторів побудови зображень. Такий радіолокатор ще називають радіолокатором спостереження за рельєфом (англ. Terrain-following radar). Він забезпечує автоматичне змінення висоти польоту у разі виявлення нерівностей рельєфу, які обумовлюють ризик зіткнення.

Всупереч здавалося б очевидній ідеї щодо необхідність вимірювання висоти для такої задачі, промінь радіолокатора має бути спрямований дещо вперед для того, щоби забезпечити запас часу на виконання маневру. Тому звичайний висотомір для цього не підходить.

Картографування

В даному випадку відбиття від поверхні землі використовуються для отримання представлення, подібного до топографічної мапи. Даний метод може реалізовуватися як за допомогою носових радіолокаторів, так і за допомогою радіолокаторів бічного огляду. Це основний режим, що застосовується при дистанційному зондуванні Землі. Рухомі точкові об’єкти, такі як літаки, машини, кораблі або потяги, виглядають в даному випадку як джерела пасивних перешкод, оскільки через них виникають додаткові допплерівські складові крім тієї, що спричинена рухом платформи радіолокатора. Це часто призводить до проблем з коректним їх відображенням.