Тип 57
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Тип 57
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 3 GHz
(«S») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 1 kHz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 2 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 500 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 40 NM (≙ 74 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | 1° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Тип 57
Тип 57 (також відомий як Тип 14 Марк Ⅱ — це пересувний береговий радіолокатор британської системи берегової оборони Chain Home Extra Low (CHEL), що працював у S-діапазоні (позначення IEEE) або E/F-діапазоні (позначення НАТО) для виявлення літаків, що летіли на дуже низькій висоті.
Тип 57 був пересувним радаром з горизонтальною антеною типу «сир», встановленою на причепі, в якому розміщувалися передавач, приймач та два робочих місця для операторів. Живлення здійснювалося за допомогою двох рупорних випромінювачів, встановлених один над одним та з'єднаних паралельно. Над сирепоподібною антеною розташовувалася антена IFF Mark Ⅲ з решітчастим відбивачем, що живилася від диполя. Антена була жорстко закріплена на даху кабіни. Всю кабіну можна було вручну повертати в бічному напрямку в секторі 270°. Поворот керувався одним з операторів.