AN/APQ-10
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 9 375 MHz
(«X») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 30 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 50 NM (≙ 92 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
AN/APQ-10
AN/APQ-10 — це розвідувальний, навігаційний та бомбометальний радар, розроблений під час Другої світової війни, що працював у X-діапазоні (позначення IEEE) або I-діапазоні (позначення НАТО) для літака Boeing B-29 «Superfortress». Він був розроблений компаніями Bell Labs, Radiation Lab Массачусетського технологічного інституту та Western Electric до 1944 року і був попередником AN/APQ-13.
Радар використовував параболічну антену, яка була встановлена в радіокуполі на нижній частині фюзеляжу B-29 між шасі. Передавач використовував магнетрон типу Western Electric 725A.