SCR-717
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Антена SCR-717
Hersteller:U.S. Army Signal Corps
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 3,3 GHz
(«S») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | 1,2 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 40 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 100 NM (≙ 185 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
SCR-717
SCR-717 «Pathfinder» — це навігаційний радар, здатний розпізнавати берегові лінії, річки та міста. Він є вдосконаленою версією моделі SCR-517. Радар працював у S-діапазоні (за класифікацією IEEE) або у F-діапазоні (за класифікацією НАТО). Обертова параболічна антена була розміщена у висувному радіокуполі під фюзеляжем літака C-24. Радар використовував два індикатори кругового огляду (один для пілота, один для штурмана) для зондування місцевості навколо літака.
SCR-717 мав подібну конструкцію до AN/APS-2, з тією різницею, що APS-2 використовував індикатор „кут – дальність“.
Радар був розроблений в середині 1943 року. Серійне виробництво взяла на себе компанія Westinghouse.