AN/CPS-7
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 106 MHz
(«VHF») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 384 400 км |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
AN/CPS-7
AN/CPS-7 був експериментальним радіолокатором далекого радіусу дії, що працював у VHF-діапазоні (позначення IEEE) або в A5-діапазоні (позначення НАТО). Він мав працювати за принципом радіолокатора з частотно-модульованим безперервним сигналом і використовував дві антени AN-148/SCR-270 від радіолокатора SCR-270 на решітчастій щоглі висотою близько 130 метрів, яка досі існує під назвою «щогла Армстронга» в Альпайні (Нью-Джерсі, США).
Радар використовувався не за призначенням для проекту «Діана», завдяки якому цей радар першим у світі зміг прийняти ехо-сигнал від Місяця. Вирішальну роль у цьому відіграв вузькосмуговий і дуже чутливий приймач, розроблений Едвіном Говардом Армстронгом і Фредеріком Бріттоном Ллевелліном. Для цього використовувався передавальний сигнал тривалістю 0,25 секунди, а ехо-сигнал очікувався лише через 2,5 секунди. Перемикач передачі/прийому в ті часи ще можна було вмикати вручну.