ASC-1
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: ASC-1 in PB2Y-3
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 3 GHz
(«S») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 90 mi (≙ 145 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | ± 3% |
| Ширина променя: | 6° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
ASC-1
ASC-1 (пізніші варіанти отримали назву SCR-517) був повітряним розвідувальним радаром, що працював у S-діапазоні (позначення IEEE) або в E/F-діапазоні (позначення НАТО) і призначався для встановлення на патрульних бомбардувальниках. Антена, передавач і приймач розміщувалися в кабіні на фюзеляжі літака. ASC-1 і модифікація SCR-517-B використовували індикатор кругового огляду. SCR-517-A і SCR-517-C були оснащені iндикатором „кут – дальність“ і використовувалися в секторному режимі 180°.
ASC-1 був встановлений у другій половині 1942 року на PB2Y-3. SCR-517-A і SCR-517-C були встановлені на літаках B-17, B-18, B-25 і B-34, а SCR-517-B — на B-24.