AI Mark IV
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Передавальна антена AI Mark IV
UNITED KINGDOM
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 193 MHz
(«VHF») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 750 Hz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 1,3 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 10 kW |
| Середня потужність: | 10 W |
| Інструментальна дальність: | 3 NM (≙ 5,5 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | ± 10% |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
AI Mark IV
AI Mark IV був радіолокаційним приладом, що працював у VHF-діапазоні (позначення IEEE) або в A-діапазоні (позначення НАТО), призначеним для пошуку та ураження цілей. Це був перший у світі радіолокаційний прилад для застосування в повітряному просторі. Американська копія називалася SCR-540 і вироблялася компанією Western Electric Inc.
Передавальна антена була короткою антеною Ягі на носі, з директором, падаючим диполем як джерелом живлення і металевим покриттям літака як рефлектором. Всього було чотири приймальні антени. Дві приймальні антени зліва і справа на фюзеляжі, що складалися з падаючого диполя з директором, використовувалися для бічного кутового пеленгування. Дві приймальні антени над і під правим крилом були чвертьхвильовими диполями з рефлекторною штангою на крилах. Відображення здійснювалося на двох дисплеях типу L з 3-дюймовою кінескопом, один для бокового пеленгу, другий, повернутий на 90°, для висотного пеленгу.
Радар був розроблений приблизно в 1940 році, майже одночасно з ASV Mk. Ⅰ, і використовувався лише короткий час, доки не з'явилися радіолокаційні прилади з набагато вищими частотами, наприклад H2S.