AN/APG-3
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Креслення радара AGL (Airborne Gun Layer), встановленого в хвостовій башті великого бомбардувальника
Рисунок 1: Креслення радара AGL (Airborne Gun Layer), встановленого в хвостовій башті великого бомбардувальника
Hersteller:General Electric
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «X» |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,5 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 8 000 yards (≙ 7,3 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | ± 11 m; ± 0,25° |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
AN/APG-3
AN/APG-3 працював в Х-діапазоні як радар наведення гармат для задніх гармат Boeing B-29 „Superfortress“ і Convair B-36B „Peacemaker“. РЛС AN/APG-3 в хвостовій частині літака могла відображати дальність до цілі, боковий кут, кут підйому і кутову швидкість відносно бомбардувальника на прицільній станції навідника.
AN/APG-3 важив менше 300 фунтів (≙ 136 кг) і мав симетричну параболічну антену діаметром лише 12 дюймів (≙ 30,5 см).
Роботи над AN/APG-3 розпочалися наприкінці 1943 року, а влітку 1944 року система була випробувана на місцевості. Було розроблено індикатор, який поєднував оптичний та радіолокаційний приціли в подвійному прицілі. Пізніше ці модифіковані пристрої були перейменовані на AN/APG-33.
Джерело:
- ‘Analysis of the automatic carrier controlled Approach System’, NRL-Report 3687, Washington D.C. May 25, 1950, p. 4