www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Електромашинний підсилювач

Рисунок 1: Російський ЕМП «ЭМУ-50» з частотою обертання 3000 об/хв і максимальною вихідною потужністю 4 кВт

Рисунок 1: Російський ЕМП «ЭМУ-50» з частотою обертання 3000 об/хв і максимальною вихідною потужністю 4 кВт

Електромашинний підсилювач

Електромашинний підсилювач (ЕМП) — це потужний підсилювач, побудований як комбінація трифазного електродвигуна та модифікованого генератора змінного струму. За допомогою електромашинного підсилювача можна було дистанційно керувати великими електричними навантаженнями. Вихідна потужність електромашинного підсилювача може досягати кількох десятків кіловат при коефіцієнті підсилення потужності від 104 до 105. [1]

Електромашинний підсилювач був розроблений інженером-електриком Ернстом Александерсоном[2] під час Другої світової війни під назвою Amplidyne (торгова марка компанії General Electric).

Електромашинний підсилювач працює як керований перетворювач. Потужний приводний двигун, виконаний у вигляді трифазної синхронної машини, жорстко з'єднаний із модифікованим генератором змінного струму. Двигун обертається зі сталою швидкістю. Генератор оснащений обмоткою збудження, що керується постійною напругою. Якщо напруга збудження магнітного поля генератора дорівнює нулю, вихідна напруга не виникає, незважаючи на те, що двигун обертається з номінальною швидкістю. Уже кількох ват потужності для обмотки збудження достатньо, щоб генератор створив вихідну напругу, розраховану на великі струмові навантаження. Як навантаження зазвичай використовується потужний електродвигун.

Електромашинні підсилювачі застосовувалися під час Другої світової війни для керування артилерійськими установками; у післявоєнний період вони також використовувалися в системах супроводження великих радіолокаційних антен. Такий електромашинний підсилювач для меншої антени вторинного радіолокатора (наприклад, НРЗ-12 для П-12 ) важив близько 50 кг; для системи супроводження радіолокаційного висотоміра ПРВ-13 цей вузол важив кілька тонн. Для забезпечення великих пускових струмів навантаження (електродвигуна, що обертає радіолокаційну антену) та запобігання перерегулюванню може використовуватися зворотний зв'язок за допомогою тахогенератора.

З появою напівпровідникових приладів, здатних комутувати потужності в кілька кіловат, електромашинні підсилювачі повністю втратили своє значення. Крім того, синхронізація антен кількох радіолокаторів більше не потрібна, оскільки їхня первинна радіолокаційна інформація корелюється в обчислювальній системі. На екранах дедалі частіше відображається лише вторинна інформація, така як позначки (plots) і траєкторії (tracks), які вже не відображаються в реальному масштабі часу.

Джерела:

  1. E. F. W. Alexanderson, M. A. Edwards, K. K. Bowman: Dynamoelectric Amplifier for Power Control. In: Transactions of the American Institute of Electrical Engineers. Band 59, Nr. 12, 1940, S. 937–939
  2. Patent Nr. US-2 236 984 vom 01.April 1941