Протирадіолокаційні ракети
Рисунок 1: AN/AGM-88 HARM на літаку F-4G
Протирадіолокаційні ракети
Протирадіолокаційні ракети (скорочення: ARM, від англійського: Anti-Radiation Missiles) є різновидом радіоелектронної атаки (EA або ECM) з руйнівною дією, спрямованої проти цілей, які випромінюють електромагнітну енергію, таких як радіолокаційні станції або системи постановки завад. За старішим визначенням радіоелектронної боротьби (ECM) протирадіолокаційні ракети не належали до засобів радіоелектронної боротьби. Новіше визначення радіоелектронної атаки (EA) включає цю зброю як antiradiation weapons (ARW). [1]
Застосування цього виду зброї позбавляє противника можливості використовувати електромагнітний спектр, необхідний йому для формування картини повітряної обстановки або для придушення радіолокаційних чи комунікаційних систем противника. Якомога більша швидкість польоту зменшує можливості захисту атакованої системи, але водночас обмежує і маневреність самої ракети.
Класифікація
У військових системах класифікації протирадіолокаційні ракети, як і інші типи ракет, поділяються на:
- протирадіолокаційні ракети класу «повітря–земля», які є найпоширенішим варіантом застосування.
- протирадіолокаційні ракети класу «земля–повітря», для боротьби з радіолокаційними завадами, створюваними літаками, було розроблено зенітні ракети, що наводяться на джерело завад.
- протирадіолокаційні ракети класу «земля–земля», ці ракети, що запускаються з наземних пускових установок, використовують радіолокаційну головку самонаведення і тому важко придушуються засобами радіоелектронної протидії або дипольними відбивачами.
- протирадіолокаційні ракети класу «повітря–повітря» є найсучаснішим варіантом і застосовуються проти бортових радіолокаційних систем або джерел завад. Вони мають більшу дальність і дуже малу ефективну площу розсіювання (RCS), самі нічого не випромінюють, тому бортові системи попередження про радіолокаційне опромінення проти них неефективні.
Прості системи
Перше покоління протирадіолокаційних ракет мало просту конструкцію. Система наведення ракети могла визначити джерело випромінювання противника і використовувати його положення як точку цілі. Ракета підривалася поблизу передавача противника, щоб вивести його з ладу. Діаметр зони ураження був достатньо великим, щоб компенсувати неминучі відхилення за точністю.
Простим способом захисту від цього типу протирадіолокаційних ракет було вимкнення передавача. За відсутності інформації для наведення ракета продовжувала політ нестійко або лише за балістичною траєкторією, при цьому її точність та ефективність значно знижувалися, а сама ракета могла навіть вийти за межі області стійкого керування.
Системи з навігаційними системами
Згодом було розроблено досконаліші системи керування, оснащені інерціальною навігаційною системою. Після виявлення радіолокатора вони запам’ятовують його положення. Якщо потім радіолокатор вимикається, ракета може продовжувати політ до нього за допомогою навігаційної системи. Новіші системи також можуть орієнтуватися за сигналом GPS.
Однак якщо радіолокатор-ціль своєчасно виявить наближення такої ракети і залишатиметься вимкненим протягом тривалого часу, імовірність відхилення ракети від цілі значно зростає. Війна між Росією та Україною показує, що систему GPS також можна ефективно придушувати.
Системи з відкладеною атакою
Тому деякі протирадіолокаційні ракети здатні в такій ситуації перервати зближення з ціллю до повторного ввімкнення радіолокатора. Британська ракета ALARM у такому разі переходить у крутий набір висоти і на великій висоті розкриває парашут. Коли оператор радіолокатора вирішує, що небезпека минула, і знову вмикає передавач, парашут відстрілюється, а ракета знову прямує до радіолокатора. Знята з озброєння американська ракета AGM-136 Tacit Rainbow компанії Northrop просто продовжувала б літати по колу.
Галерея протирадіолокаційних ракет
Джерела:
- David Adamy: ’’EW 102. A Second Course in Electronic Warfare’’ Artech House Publishers, 2004, ISBN 1-58053-686-7
- David Adamy: ’’EW 104. Electronic Warfare Against a New Generation of Threats’’ EW100, 2015, ISBN 978-1-60807-869-1