www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації – Вторинна радіолокація

Робота з антенним рознесенням

верхня антена
нижня антена

Рисунок 1: Верхня та нижня антени IFF

Робота з антенним рознесенням

Робота з антенним рознесенням — це спеціальний метод, за якого для одного відповідача використовуються дві антени, розташовані на верхній і нижній поверхнях повітряного судна, щоб уникнути екранування сигналу фюзеляжем (або конструкцією літака). Ця технологія також відома за ім'ям свого розробника як Hartlobe System.[1]

Якби обидві антени були просто з'єднані паралельно, через різницю в часі поширення сигналу міг би виникнути прийом у протифазі та взаємне погашення сигналу внаслідок деструктивної інтерференції, що унеможливило б передачу відповіді. У такому випадку повітряне судно могло б бути помилково розпізнане як вороже та атаковане. Тому антени можна підключати до відповідача лише почергово. Це забезпечує всеспрямований прийом, однак ймовірність виявлення зменшується вдвічі.

Ця проблема вирішується застосуванням відповідача з антенним рознесенням. У такій системі кожна антена має власний приймально-передавальний перемикач (дуплексер) і незалежний приймач. Лише на рівні відеосигналу компаратор визначає, яка антена прийняла сильніший сигнал. Очевидно, саме ця антена мала кращі умови поширення сигналу до запитувача, тому її також використовують для передавання відповіді.

Джерело:

  1. Gerald E. Hart, et al, “The Hartlobe Airborne Dual Antenna System for IFF, Part 1 - Mark X (SIF) System”, NRL Report 6401, Naval Research Lab., Washington, D. C., 18 Oct. 1966 (Unclassified).