Обробка радіолокаційних сигналів та обробка радіолокаційних даних
Рисунок 1. Планшет повітряної обстановки, © РИА Новости (Михайло Фомічов)
Рисунок 1. Планшет повітряної обстановки,
© РИА Новости / Михайло Фомічов
Обробка радіолокаційних сигналів та обробка радіолокаційних даних
Усі обчислення, що виконуються над ехосигналом від моменту його приймання до отримання зображення на екрані радіолокатора, охоплюються поняттями «обробка радіолокаційних сигналів» та «обробка радіолокаційних даних». Під обробкою радіолокаційних сигналів розуміють ту частину загального процесу обробки, яка працює з амплітудою ехосигналу в аналоговій (або сьогодні частіше цифровій) формі. Обробка радіолокаційних даних охоплює ту частину обробки, що стосується інформації про ціль, у тому числі даних про її траєкторію. Між цими двома етапами виконується вимірювання координат відбивного об'єкта.
Ручна обробка сигналів
За часів аналогових радіолокаторів можливості обробки радіолокаційних сигналів були дуже обмеженими й переважно зводилися до систем придушення завад. Уся обробка радіолокаційних сигналів значною мірою залежала від досвіду оператора. Оператор мав візуально розпізнати сигнали цілей серед світлових відміток на екрані індикатора, які являли собою суміш шумів та відбиттів від нерухомих об'єктів і метеорологічних утворень. Рішення про наявність цілі оператор приймав на підставі відповідної відмітки на екрані. Після цього оператор вимірював координати виявленої цілі. Таке вимірювання виконувалося візуально шляхом оцінювання азимута та дальності (полярні координати) або за квадратною сіткою (декартові координати).
Увесь тракт проходження сигналу до аналогового індикатора (зазвичай побудованого на основі електронно-променевої трубки) являв собою тракт обробки радіолокаційних сигналів. Радіолокаційні дані голосом передавалися на командний пункт, де відображалися на планшеті повітряної обстановки (наприклад, як на Рисунку 1).
Рисунок 2. Індикатор системи напівавтоматичної обробки радіолокаційних сигналів (тут — автоматизоване робоче місце пункту управління ПУ-12М виробництва колишнього Радянського Союзу); стрілкою показано маніпулятор керування маркером («телекарандаш»)
Рисунок 2. Індикатор системи напівавтоматичної обробки радіолокаційних сигналів (тут — автоматизоване робоче місце пункту управління ПУ-12М виробництва колишнього Радянського Союзу); стрілкою показано маніпулятор керування маркером («телекарандаш»)
Напівавтоматична обробка радіолокаційних сигналів
У напівавтоматичних системах обробки радіолокаційної інформації (приклад наведено на Рисунку 2) на екрані формувалася додаткова точка (маркер), яку оператор міг переміщувати за допомогою маніпулятора. Цей маркер оператор підводив до відмітки цілі, координати якої необхідно було виміряти. Вимірювання координат вибраної цілі виконувалося натисканням кнопки маніпулятора. Після цього за допомогою клавіатури (кнопкового поля) вводився номер, присвоєний цій цілі. Положенню маркера на екрані (а отже, і положенню цілі в момент натискання кнопки маніпулятора) відповідали напруга, пропорційна його відхиленню від центра індикатора по вертикалі, і друга напруга, пропорційна відхиленню маркера по горизонталі. Для вимірювання цих напруг використовувалися два високоточні потенціометри. За цими двома напругами обчислювальний пристрій (який на той час зазвичай був аналоговим) визначав координати цілі. Потім координати доповнювалися номером цілі та передавалися у вигляді повідомлень визначеного формату до автоматизованої системи наведення (наприклад, такої, як показано на Рисунку 3).
Рисунок 3. Внутрішній вигляд кабіни автоматизованої системи наведення «ВП»
Цифрова обробка сигналів
Із впровадженням цифрових систем відображення всі перелічені вище операції виконуються автоматично за допомогою спеціальних технологій. Рівень розвитку сучасних обчислювальних засобів є таким, що час обробки сигналів практично не впливає на характеристики радіолокатора.
На практиці логічні функції обробки радіолокаційних сигналів у різних радіолокаторах можуть бути об'єднані в кілька функціональних модулів. Так, радіолокаційний екстрактор (пристрій, що виконує виявлення сигналу або виділення координатної відмітки) може бути об'єднаний з обчислювачем координат цілі та різними пристроями об'єднання координатних відміток (плотів), утворюючи єдиний функціональний модуль.
Автор: Д-р Андрій Музиченко