www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Шуми в радіолокації

Рисунок 1. Шумове тло на індикаторі кругового огляду


© 2008 Christian Wolff

Рисунок 1. Шумове тло на індикаторі кругового огляду

Шуми в радіолокації

Шум – це випадковий, як правило, небажаний, сигнал. Він має місце у різних застосуваннях:

Вплив шуму найбільш помітний там, де корисні сигнали мають низький рівень, наприклад, при слабкому сигналі відлуння в приймачі радіолокатора. Шум характеризується своїми статистичними властивостями. Шум, який має рівномірний спектр на всіх частотах, називають «білим» шумом. Таким чином, «білий» шум має однакову потужність у фіксованій смузі пропускання на будь-якій центральній частоті. «Білий» шум отримав свою назву за аналогією з білим світлом, в якому, як відомо, спектральна густина потужності розподілена по усьому видимому діапазону. Іншим типом електронного шуму є так званий «рожевий» шум, спектральна густина потужності якого має залежність від частоти виду 1/f. Шум виникає майже в усіх електронних пристроях і є результатом багатьох факторів.

Джерела шуму виникають як всередині, так і зовні розгляданого кола. Поряд із потужністю корисного сигналу антена радіолокатора приймає потужність шуму (потужність перешкод). Інтенсивність шуму, що приймається, залежить від робочої частоти f та ширини смуги пропускання приймача B. Часто для оцінки шуму зазначається еквівалентна шумова температура антени, при цьому відмічається, що вона залежить від кута місця. Вона пов’язана з потужністю перешкод, що надходить від позаземних джерел випромінювання (галактичний або космічний шум), які знаходяться переважно у Чумацькому Шляху, а також які є результатом поглинання електромагнітного випромінення в атмосфері та шумової температури Землі. Оскільки такі шуми неможливо відділити від корисних сигналів (у випадку радіолокації – сигналів відлуння цілей), то прийнятий шум буде підсилено у всіх каскадах приймача радіолокатора, як і корисні сигнали.

Джерела шуму, що знаходяться всередині кола, створюють потужність внутрішнього шуму. Найбільш частими причинами є: шум напівпровідникових приладів, тепловий шум омічних опорів чи провідностей, а також шумові струми носіїв заряду. Тепловий шум виникає внаслідок нерівномірного руху носіїв заряду в резистивному матеріалі під час протікання струму. Усереднене у часі значення цього струму дорівнює нулю, а середньоквадратичне значення не дорівнює нулю.

Рисунок 2. Шум на відкритому вимірювальному кабелі осцилографа

Шум на відкритому вимірювальному кабелі осцилографа
(Натисніть для збільшення: 640·480 пiксель = 300 кiлобайт)

Рисунок 2. Шум на відкритому вимірювальному кабелі осцилографа

Шуми системи чи кола оцінюються за допомогою трьох різних, але взаємопов’язаних між собою, параметрів:

Фактор шуму

Фактор шуму (Fn) пристрою визначає, яка кількість шуму буде вноситись цим пристроєм (каскадом), додатково до шуму, що надходить на нього. Фактор шуму для заданої вхідної частоти визначається у вигляді відношення:

Fn = потужність шуму на виході

(1)

вихідна потужність шуму, спричиненого зовнішнім джерелом

Як можливо бачити, фактор шуму являє собою безрозмірне співвідношення.

Поряд з наведеним виразом використовується також вираз, в якому відношення сигнал/шум на вході пристрою ділиться на відношення сигнал/шум на його виході.

Коефіцієнт шуму

Коефіцієнт шуму (Кш, NF) – це фактор шуму, виражений в децибелах (дБ). Він являє собою ступінь погіршення відношення сигнал/шум, спричиненого пристроєм (трактом) для заданої смуги пропускання. Збільшення потужності шуму від входу до виходу пристрою є більшим, ніж збільшення потужності корисного сигналу. Таким чином, коефіцієнт шуму показує зменшення відношення сигнал/шум. Значення коефіцієнту шуму зазначається у специфікаціях і для сучасних приймачів складає від 8 до 10 дБ.

Шумова температура

Шум в системі може бути також виражений у вигляді еквівалентної шумової температури Tэ. Даний параметр не має стосунку до фізичної температури пристрою (наприклад, антени). Шумова температура пристрою дорівнює температурі резистора, який мав би таку саму потужність теплового шуму в заданій смузі частот. Зверніть увагу: шумова температура простого резистора дорівнює дійсній його температурі. А от шумова температура діода може бути у багато разів більшою дійсної температури цього діоду.

шумова
температура
потужність
шуму
частота
атмосферний
шум
космічний
шум

Рисунок 3. Частотна залежність відношення шумова температура – — потужність шуму (ε – кут місця променю)

шумова
температура
потужність
шуму
частота
атмосферний
шум
космічний
шум

Рисунок 3. Частотна залежність відношення шумова температура – — потужність шуму (ε – кут місця променю)

шумова
температура
потужність
шуму
частота
атмосферний
шум
космічний
шум

Рисунок 3. Частотна залежність відношення шумова температура – — потужність шуму (ε – кут місця променю)

Шум у приймальній системі може міти теплове походження (тепловий шум) або може бути спричинений іншими процесами, що генерують шум. Більшість цих інших процесів генерують шум, спектр та розподіл імовірностей якого аналогічні тепловому шуму. Через цю подібність внесок усіх джерел шуму можливо об’єднати та розглядати як тепловий шум. Мінімальний рівень сигналу, що може бути виявлений, обмежений тепловим шумом, що уловлюється антенами, оберненими до чорного тіла (яке перебуває при кімнатній температурі 290°K = 17°C = 62°F), і шумом, що генерується у підсистемах приймача.

Тепловий шум характеризується густиною потужності N, яка визначається співвідношенням

N = kTB
 
де:  k – постійна Больцмана (1,38·10-23 Дж/К)
B – ширина смуги пропускання в герцах
T – температура в Кельвінах
(2)

Мінімальна вхідна потужність шуму відповідає абсолютному нулю температури Т=0°K. При нормальній робочій температурі (Т=290°K) добуток kT дорівнює близько 4·10-21 Вт/Гц.

З урахуванням усіх цих причин, величина kTВ вважається мінімальною потужністю вхідного шуму лише для певного ідеального приймача. На практиці шум в приймачі є завжди вищим на певний коефіцієнт, виражений в децибелах, відомий як коефіцієнт шуму.