www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Чутливість приймача

Здатність радіолокаційного приймача приймати слабкі сигнали характеризується показником, який називається чутливість приймача. Стандартизованого визначення цього терміну немає і його трактовка залежить від умов, за яких проводяться вимірювання, направлені на отримання оцінки даної властивості радіолокатора. В специфікаціях виробники часто використовують абревіатуру MDS в якості позначення вимірюваної величини. Ця абревіатура може мати одне з двох можливих значень:

Мінімальний рівень сигналу, що може бути виявлений (англ. Minimum Detectable Signal, MDS). Цей параметр часто використовують для оцінювання граничної чутливості приймача Prmin. Як зрозуміло з назви, даний параметр – це мінімальний рівень прийнятого сигналу, за якого забезпечується надійне виявлення сигналу в присутності білого шуму. Параметр застосовується, як правило, для систем, в яких виявлення сигналу здійснюється автоматично. Слід, однак, пам’ятати, що можуть виникати ситуації, коли після виявлення сигналу координатна відмітка, тим не менш, не може бути сформована.


Мінімальний сигнал, який можливо розрізнити (англ. Minimum Discernible Signal, MDS). Під цим терміном також розуміють мінімальний рівень сигналу, за якого він може бути виявлений. Однак в даному випадку йдеться про радіолокатори, в яких виявлення сигналу відлуння цілі на фоні шумів виконується людиною-оператором. При цьому можуть мати місце ситуації, коли рівень мінімального сигналу, який можливо розрізнити, є меншим за рівень мінімального сигналу, що може бути виявлений.

Для оцінювання систем, де виявлення сигналу відлуння цілі виконується оператором, також застосовують такі параметри як «мінімальний видимий сигнал» та «тангенціальна чутливість». Виявлення корисного сигналу завжди відбувається у присутності сигналів, що заважають. Ними можуть бути сигнали, відбиті від поверхні землі або від морської поверхні, від метеоутворень, активні перешкоди й, нарешті, теплові шуми приймача. Останні мають місце завжди, на відміну від попередніх, які можуть не бути присутніми у всіх можливих ситуаціях. Тому саме потужність внутрішніх шумів використовується при визначенні чутливості приймача та максимальної дальності дії радіолокатора. При цьому максимальною дальністю дії вважають таку дальність, коли корисний сигнал перестає виділятися на фоні внутрішніх шумів.

Наведена вище умова визначає теоретичну або потенційну максимальну дальність дії. Практично ж дальність дії радіолокатора буде відрізнятися від цього значення через втрати, спричинені різноманітними факторами. До таких факторів відносяться системні втрати, неточності виготовлення антен, нелінійність приймача, втрати під час розповсюдження електромагнітних хвиль в атмосфері, зовнішні джерела шуму, такого як активні перешкоди.

Мінімальний сигнал, що можливо розрізнити

Як зазначено вище, даний параметр застосовують, коли виявлення сигналів виконує людина-оператор по індикаторному пристрою радіолокатора. Очевидно, для цього необхідно, щоби рівень корисного сигналу був хоча б трохи вище за рівень шумів. Мінімальний сигнал, що можливо розрізнити, визначають як сигнал в антені, рівень якого забезпечує появу на індикаторі помітної (такої, яку можливо розрізнити) відмітки.

Даний параметр визначають по індикатору А-типу або по індикатору кругового огляду, як правило, в дБм. Типові значення мінімального сигналу, що може бути розрізнений, лежать в інтервалі −110 … −113 дБм, що відповідає дуже слабким сигналам. Однак точність оцінювання такого параметра може спотворюватися через суб’єктивні фактори.

середній
рівень шуму
MDS
3 дБ

Рисунок 1. Оцінювання відношення «сигнал-шум» за допомогою осцилографа

середній
рівень шуму
MDS
3 дБ

Рисунок 1. Оцінювання відношення «сигнал-шум» за допомогою осцилографа

Мінімальний сигнал, що можливо виявити

Мінімальний сигнал, що можливо виявити, характеризується рівнем потужності (Pemin) сигналу відлуння в антені, за якого на виході підсилювача проміжної частоти (безпосередньо перед виявником) забезпечується рівень сигналу, що перевищує середній рівень шуму на 3 дБ (Рисунок 1). Даний параметр також виражається в дБм. Типові значення: −100 … −103 дБм.

На фактичне значення мінімального сигналу, що можливо виявити (Pemin), впливає ціла низка факторів, які, у підсумку, визначають статистичний характер процесу виявлення сигналу.

Для покращення характеристик виявлення радіолокатора значні зусилля витрачаються під час розробки вхідних каскадів його приймального тракту, що мають низький рівень внутрішніх шумів (малошумні підсилювачі). Однак якого б низького рівня внутрішнього шуму не вдалось би досягнути у вхідних каскадах, подальші каскади приймача, а також лінія передачі (хвилеводний тракт) вносять свій внесок у загальний рівень шуму приймача. Крім цього, додатковим джерелом шумів є антена, а також антенне укриття (за наявності).