Радоми
Рисунок 1: Радом посадкового радіолокатора; всередині підтримується надлишковий тиск повітря
Рисунок 2: Радом радіолокатора, розташованого на горі Гросер-Арбер (Großer Arber)
Рисунок 3: Радом із полімерної смоли, армованої скловолокном, із системою кондиціювання повітря для радіолокатора керування повітряним рухом
Радоми
Антени будь-яких радіолокаційних систем повністю або частково розташовані поза приміщеннями чи кузовами, тобто просто неба. Тому їхні елементи зазнають впливу різних погодних умов (опади, сонячне випромінювання, вітер, пил тощо). Особливо вразливими до таких впливів є антени, що містять механізми обертання. Для захисту антенних систем від погодних впливів застосовується комплекс різноманітних заходів. Одним із них є використання спеціальних укриттів, які виключають безпосередній контакт антени з навколишнім середовищем. При цьому радоми виготовляють із матеріалів, що забезпечують якомога менше послаблення електромагнітних хвиль.
Радоми можуть мати різну форму залежно від призначення радіолокаційної системи. У деяких радіолокаторах форма радома підтримується надлишковим тиском повітря всередині нього (наприклад, на рисунку 1). Для радіолокаційних систем, установлених на літаках, безпілотних літальних апаратах і ракетах, радом, окрім захисту антени, також зменшує аеродинамічний опір. У таких випадках його називають антенним обтічником.
В англійській мові антенне укриття (обтічник) називається Radome — слово, утворене поєднанням двох слів: Radar (радар) і Dome (купол).
Конструкція радома повинна забезпечувати мінімальне відбиття, поглинання, заломлення та розсіювання електромагнітних хвиль у діапазоні робочих частот радіолокатора. Завдяки цьому досягається мінімальне послаблення як випромінюваних, так і прийнятих сигналів. Оскільки сигнал послаблюється як під час проходження крізь радом у напрямку до цілі, так і під час проходження відбитого сигналу у зворотному напрямку, таке послаблення називають двостороннім. Типове значення двостороннього послаблення для радома, виготовленого зі спіненого матеріалу, становить 0,3 дБ, що відповідає втраті приблизно 7% високочастотної енергії. Відповідно до рівняння дальності радіолокації, це призводить до зменшення дальності виявлення цілі приблизно на 2%.
