www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Дифракція Брегга

Рисунок 1. За певних умов окремі слабкі відбиття можуть складатися в значний ехо-сигнал (конструктивна інтерференція). У цьому випадку короткий зондувальний імпульс значно подовжується під час приймання.

Рисунок 1. За певних умов окремі слабкі відбиття можуть складатися в значний ехо-сигнал (конструктивна інтерференція). У цьому випадку короткий зондувальний імпульс значно подовжується під час приймання.

Що таке розсіювання Брегга?

Дифракція Брегга

Дифракція (або розсіювання) Брегга пояснює ефекти відбиття електромагнітних хвиль від періодичних структур, відстань між елементами яких порівнянна з довжиною хвилі, що на них падає. Це явище дослідили 1912 року Вільям Лоуренс Брегг і Вільям Генрі Брегг за допомогою рентгенівських променів і їхнього відбиття на кристалічних решітках. Радіолокаційні пристрої працюють з довжинами хвиль, набагато більшими, ніж у рентгенівського випромінювання, тому за їхньою допомогою можна досліджувати періодичні структури поверхонь або об’ємів, що відбивають, з великими геометричними розмірами.

За певних довжин хвиль регулярні періодичні структури з постійною відстанню між ними спричиняють когерентну суперпозицію відбитків від граней (Рисунок 1). У точці приймання відбувається інтерференція хвиль, відбитих від граней, і, залежно від співвідношень фаз, така інтерференція може призводити як до посилення (конструктивна), так і до ослаблення (деструктивна) результуючої відбитої хвилі. Деструктивна інтерференція, як ефект, у радіолокаційних завданнях не використовується. А ось конструктивна інтерференція може призводити до значного посилення ехосигналів у напрямку приймальної антени радіолокатора. Конструктивна інтерференція виникає за певного співвідношення довжини хвилі випромінюваного коливання і відстані між елементами поверхонь, що відбивають:

d = λt де d – відстань між елементами періодичної структури (поверхні, що відбиває);
λt – довжина хвилі випромінюваного коливання
θ – кут падіння (так званий «кут Брегга»)
(1)
2· cos θ

Використовуючи змінну частоту випромінювання можна виміряти відстань між елементами періодичних структур. Цей ефект використовується для вимірювання, наприклад, висоти морських хвиль (відстані між хвилями, напрямку поширення хвиль і, отже, напрямку вітру) далеко від узбережжя з використанням радіолокатора з дуже великою довжиною хвилі. Поширення електромагнітної хвилі відбувається практично паралельно поверхні моря, кут падіння θ тут, таким чином, дорівнює нулю градусів. Це спрощує рівняння (1). На кожному гребені хвилі невелика частина випромінюваної радіолокатором енергії дифрагує і відбивається наступним гребенем хвилі. За частоти передавача 5 МГц електромагнітна хвиля має довжину 60 метрів; конструктивна інтерференція може виникнути за відстані між гребенями хвиль до 30 метрів. Практичним прикладом є радіолокатор WERA- Radar , що працює у ВЧ- та ОВЧ-діапазонах (декаметрові та метрові хвилі), призначений для спостереження за станом моря на відстані до 250 км від берега. Описаний ефект застосовується також у бортових радіолокаторах, що встановлюються на супутниках.

У цьому разі періодичні структури штучно створюються за допомогою профілерах вітру та великих гучномовців. Спрямовані вгору акустичні хвилі (поздовжні хвилі) створюють області з різною щільністю повітря. Відстані між цими ділянками залежать від довжини акустичної хвилі, в даному випадку, від (відомої) частоти і (поки що) невідомої швидкості поширення, яка залежить від середньої щільності шарів повітря. На цих неоднорідностях відбивається в кожному випадку мала частина випромінюваної енергії. За допомогою радіолокаційного методу тепер реєструється бреггівське відбиття через рівні інтервали модуляції густини повітря, створюваної акустичними коливаннями. (Швидкість поширення електромагнітних хвиль можна вважати постійною в розглянутій області.) Оскільки температура повітря також впливає на щільність повітря і, отже, на довжину акустичної хвилі, можна побічно виміряти навіть різницю температур між шарами повітря.

Для радіолокаторів спостереження за повітряним простором описаний вище ефект є заважаючим. Випадкові послідовності неоднорідностей густини повітря можуть створювати так звані «ангел-відлуння», що може спричиняти виникнення хибних тривог.