Відгалужувальний дуплексер
Рисунок 1: Розподіл струму та напруги вздовж лінії
Рисунок 1: Розподіл струму та напруги вздовж лінії
Рисунок 2: Приймально-передавальний перемикач на коаксіальному кабелі з TR- і ATR-розрядниками
Рисунок 2: Приймально-передавальний перемикач з відрізків коаксіального кабелю з TR- і ATR-розрядниками
Відгалужувальний дуплексер
Відгалужувальний дуплексер є приймально-передавальним перемикачем, що складається з узгоджених відрізків лінії. Ці відрізки за допомогою газорозрядних приладів або pin-діодів або замикаються накоротко, або залишаються розімкненими лініями і таким чином спрямовують високочастотну енергію до потрібного вузла.
Передумови
Важливою властивістю відрізків лінії довжиною λ/4 є трансформація імпедансу. Під час аналізу співвідношень напруги та струму на відрізку лінії можна встановити, що в лінії
- максимуми струму та напруги зміщені відносно один одного;
- максимуму струму відповідає мінімум напруги та
- максимуму напруги відповідає мінімум струму.
Максимум струму виникає тоді, коли лінія закорочена. Коротке замикання означає, що в цій точці напруга не вимірюється, тобто вона має мінімальне значення. Максимум напруги означає, що в цій точці існують умови, характерні для розімкненої лінії: струм не протікає.
За високочастотної напруги максимуми та мінімуми чергуються відповідно до синусоїдальної функції. Напруга випереджає струм на 90°, що відповідає чверті довжини хвилі λ. Максимум струму та максимум напруги розташовані вздовж лінії на відстані λ/4 один від одного.
Під час розгляду імпедансу відповідно до формули R = U / I у точці максимуму напруги, що відповідає мінімуму струму, має бути нескінченно великий імпеданс. У точці мінімуму напруги і, відповідно, максимуму струму імпеданс дорівнює нулю. Завдяки періодичності синусоїдальної функції коротке замикання через λ/4 трансформується в нескінченно великий імпеданс, тобто в «розімкнену лінію». Ще через λ/4 знову спостерігалося б коротке замикання.
Принцип дії відгалужувального дуплексера
У відгалужувальному дуплексері енергія передавача, що поширюється лінією, виконаною у вигляді коаксіального кабелю або хвилеводу, використовується для зміни внутрішнього опору газорозрядного приладу шляхом його запалювання. У нормальному стані цей газорозрядний прилад має майже нескінченно великий внутрішній опір. Коли газове наповнення приладу переходить у стан плазми, тобто прилад «запалюється», його внутрішній опір стає надзвичайно малим.
У момент передавання обидва газорозрядні прилади на рисунку 2 запалюються і створюють коротке замикання відповідно в точках C і D. Через відрізок довжиною λ/4 це коротке замикання трансформується в майже нескінченно великий імпеданс. Тому для енергії передавача залишається лише шлях до антени.
Під час приймання обидва прилади мають дуже великий внутрішній опір. Коротке замикання в лінії за точкою C залишається коротким замиканням і через λ/2 та таким чином відокремлює передавач від лінії. Коротке замикання в точці A через λ/4 у точці B знову трансформується в дуже великий імпеданс. Ехо-сигнали, прийняті антеною, сприймають його як розімкнену лінію, тому для них залишається лише шлях до приймача.
Недоліками дуплексера такого типу є:
- робоча смуга частот становить лише 5%;
- комутована потужність передавача обмежена;
- розв’язка між передавальним і приймальним каналами менша, ніж в інших дуплексерах.
Опір запаленого TR-розрядника не дорівнює нулю. Один TR-розрядник забезпечує ослаблення лише до 30 дБ. Тому на шляху до приймача часто послідовно встановлюють кілька газорозрядних проміжків на відстані λ/2 один від одного.
TR-розрядники
Рисунок 3: TR-розрядник для відрізка хвилеводу з «електродом підтримання розряду»
TR-розрядники зазвичай є газорозрядними проміжками, розміщеними в лише частково вакуумованому скляному корпусі, як показано на рисунку 2. Під час проходження електронів крізь іонізований газ або іонізовану пару виникає електрична дуга. Необхідну напругу запалювання можна зменшити зниженням тиску газу всередині приладу. При цьому потрібно вибрати оптимальне значення, яке забезпечує як ефективне запалювання, так і надійне гасіння розряду. Час відновлення TR-розрядника можна скоротити, додавши до газового наповнення невелику кількість водяної пари. За тиску водяної пари в приладі близько 1 мбар час відновлення становить приблизно 0,5 мкс. Дуже короткий час відновлення надзвичайно важливий для радіолокатора, оскільки ехо-сигнали від літаків, що летять дуже близько до радіолокатора і надходять ще протягом часу відновлення, не можуть потрапити до приймача.
Процес запалювання також відбувається з певною затримкою. Це особливо небезпечно, оскільки протягом цього інтервалу, що може досягати 100 нс, повна потужність передавача надходить на входи приймача. Час реакції під час запалювання можна скоротити за допомогою так званої «напруги підтримання розряду» величиною приблизно від 100 до 1000 В, яка додатково знижує необхідну напругу запалювання.
TR-розрядник як відрізок хвилеводу
проміжок
Рисунок 4: Конструкція TR-розрядника у вигляді відрізка хвилеводу
Газорозрядний проміжок за допомогою діафрагм і конічних вставок налаштовується на резонанс із сильним підвищенням напруженості поля в зоні розряду. Високочастотний імпульс великої потужності за кілька наносекунд запалює газовий розряд унаслідок ударної іонізації. У результаті відрізок хвилеводу замикається накоротко. Вікна, герметично закриті кварцовим склом, мають таку форму, щоб за малої потужності газорозрядний прилад не створював відбиттів.
Рисунок 5: Приклад: електронна лампа MD 80 S 2 компанії «Raytheon».
Цей газорозрядний прилад є відрізком хвилеводу в передавальному блоці
ASR-910, який під час подавання високочастотної енергії
створює високочастотне коротке замикання внаслідок іонізації аргонового наповнення
і таким чином захищає приймач від надмірної високочастотної енергії.

Білий напис і невелика наклейка попереджають, що цей газорозрядний прилад ASR-910 також містить радіоактивний H3 (тритій) як засіб полегшення іонізації з активністю від 0,6 до 1,3 гігабекереля. У разі пошкодження корпусу газ може вийти назовні, а його радіоактивне β-випромінювання може становити небезпеку.
ATR-розрядник
ATR-розрядник принципово має таку саму конструкцію, як TR-розрядник. Основна відмінність полягає лише в різних місцях установлення, оскільки ATR-розрядник не повинен захищати настільки чутливі компоненти. Тому його конструкція зазвичай дещо простіша, ніж конструкція TR-розрядника, оскільки можна відмовитися від засобів полегшення іонізації, таких як радіоактивне газове наповнення або «напруга підтримання розряду».
Історія
Відгалужувальний дуплексер був винайдений під назвою «приймально-передавальний пристрій» інженерами Вільгельмом Штепом і Фріцем Вехтером у компанії Telefunken. Патент було подано в 1941 році, але через війну та обмеження повоєнного періоду формально видано лише в 1953 році.