www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Що таке симетричний дуплексер?

«Симетричний дуплексер»

«Симетричний дуплексер» — це перемикач приймання-передавання, розроблений для широкосмугових радіолокаційних систем із хвилевідними з’єднаннями з антеною. Цей дуплексер має дуже широку смугу пропускання, яка практично обмежується лише граничними частотами хвилеводів. Радіолокаційні станції, що працюють на кількох відносно далеко рознесених частотах (частотне рознесення та/або швидка перебудова частоти), потребують таких широкосмугових систем.

Перемикачі приймання-передавання, що працюють із відрізками лінії завдовжки λ/4, як-от «відгалужувальний дуплексер», через цю частотну залежність, тобто довжину ліній у чверть довжини хвилі, мають лише невелику смугу пропускання. Фактично вони розраховані лише на одну робочу частоту. З погляду завадозахищеності таке обмеження є несприятливим.

Принцип дії
←Передавач
Приймач→
Газорозрядні трубки
↑ Антена
Еквівалент навантаження

Рисунок 1: Принцип перемикача приймання-передавання з хвилевідними спрямованими відгалужувачами −3 дБ/90°

←Передавач
Приймач→
Газорозрядні трубки
↑ Антена
Еквівалент навантаження

Рисунок 1: Принцип перемикача приймання-передавання з хвилевідними спрямованими відгалужувачами −3 дБ/90°

Принцип дії

«Симетричний дуплексер» працює з хвилевідними спрямованими відгалужувачами −3 дБ/90° за таким принципом:

У режимі приймання газорозрядні проміжки згасають, і прийнята енергія може надходити до приймача. Після проходження двох щілинних відгалужувачів із подальшим підсумовуванням прийнята енергія теоретично послаблюється щонайменше на величину тієї частини, яка через неузгодження потрапляє в узгоджене навантаження (0,5 … 1,5 дБ).

Для чого в дуплексері потрібне узгоджене навантаження?

Узгоджене навантаження

Якщо газорозрядні трубки не запалилися, уся потужність передавання спрямовується до узгодженого навантаження. Існує кілька причин появи цього небажаного шляху:

Рисунок 2: Небажаний шлях потужності, якщо газорозрядні трубки не запалюються.

Рисунок 2: Небажаний шлях потужності, якщо газорозрядні трубки не запалюються.

  1. Газорозрядні трубки запалюються не миттєво — вони мають певну інерційність і залежно від типу потребують, наприклад, 10 наносекунд, перш ніж їхній внутрішній опір набуде значення, за якого виникає майже повне відбиття. За тривалості імпульсу передавання 1 мкс ці 10 нс відповідають приблизно 1% усієї імпульсної потужності.
  2. Газорозрядні трубки не можуть забезпечити стовідсотковий захист. Після запалювання їхній внутрішній опір не дорівнює нулю, а все ще становить частки 1 Ω. Отже, певна частина потужності все одно проходить далі, хоча й послаблюється приблизно на 50–60 дБ[1]. За потужності передавання 1 МВт ця частина все ще становила б щонайменше від 1 до 10 Вт.
  3. Для запалювання газорозрядним трубкам потрібна певна мінімальна потужність. Вона може, наприклад, становити 1 кВт[1]. Проте передавальний імпульс не має ідеально вертикального переднього фронту. Перш ніж потужність передавання перевищить 1 кВт, минає певний час. Отже, поки не буде досягнуто необхідної для запалювання потужності 1 кВт, ця енергія надходить до узгодженого навантаження.

Це узгоджене навантаження має бути розраховане на відносно велику потужність, навіть якщо багато з цих складових потужності діють лише протягом дуже короткого часу. У найгіршому випадку воно повинно витримувати тривале навантаження майже 1 кВт, тобто потужність запалювання газорозрядних трубок. За нормальної роботи через ці струми витоку воно нагрівається незначно, але все ж помітно.

Джерело:

  1. Технічний паспорт газорозрядної трубки 6596 компанії Thomson CSF