www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Технологія MLAT

Рисунок 1. Принцип функціонування багатопозиційної системи MLAT (тут зображено окремий випадок трилатерації: три дальності об’єкту до трьох пунктів з відомими координатами визначають шукані координати)

Рисунок 1. Принцип функціонування багатопозиційної системи MLAT (тут зображено окремий випадок трилатерації: три дальності об’єкту до трьох пунктів з відомими координатами визначають шукані координати)

Технологія MLAT

Технологія MLAT (від англійського Multiateration) являє собою технологію визначення місцеположення повітряних об’єктів на основі вимірювання відстаней від нього до точок, координати яких відомі. В системах управління повітряним рухом вимірювання згаданих відстаней здійснюється різноманітними радіолокаційними методами за допомогою пристроїв, розміщених в цих точках. На відміну від тріангуляційних методів, такий підхід не передбачає вимірювання кутових величин. Тому його реалізація не потребує гостронаправлених антен. Оскільки точок, відносно яких виконуються вимірювання, завжди декілька, то технологію ще іноді називають наземною багатопозиційною навігацією.

Принцип функціонування
Вимірювання, синхронізовані у часі

Об’єкт, координати якого підлягають вимірюванню, опромінюється радіолокаційним сигналом (метод первинної радіолокації) або сам випромінює сигнали за запитом (метод вторинної радіолокації). Сигнал відлуння або сигнал відповідача (залежно від використовуваного методу) приймається стаціонарним приймачем із ненаправленою антеною. Час запізнювання прийнятого сигналу є мірою дальності до об’єкта. Оскільки інформація про напрямок на об’єкт в такій конфігурації відсутня, то на основі інформації про одну тільки дальність неможливо визначити координати точки знаходження об’єкта Очевидно, що за цими даними можливо визначити лише те, що об’єкт знаходиться десь на лінії, яка являє собою коло з радіусом, що дорівнює виміряній відстані.

Використання другого аналогічного приймача дає додаткову інформацію про місцеположення об’єкту. Відносно нього об’єкт також може знаходитися у будь-якій точці кола з радіусом, що дорівнює виміряній відстані вже від другого приймача до об’єкта. У загальному випадку два кола, які перетинаються, мають дві точки перетину. Таким чином, на основі вимірювань відстані до об’єкту в двох рознесених пунктах можливо визначити дві точки у просторі, в одній з яких знаходиться шуканий об’єкт. Такий результат не є однозначним. Використання третього пункту робить інформацію однозначною, оскільки три кола можуть перетнутися тільки в одній точці.

Синхронізація такої системи виконується за часом випромінювання імпульсу запиту (або зондувального імпульсу). Якщо кожен пункт випромінює сигнал запиту, то визначення координат об’єкту є нескладною процедурою, подібною до тієї, що використовується у однопозиційному (моностатичному) радіолокаторі. Математично це буде рівняння з лише однією невідомою величиною, яке може бути легко розв’язано. Якщо тільки один центральний пункт випромінює сигнал запиту, а решта працюють тільки на приймання, то вимірювання дальності до об’єкту стає дещо складнішим, як, наприклад, у двохпозиційному (бістатичному) радіолокаторі. У такому випадку в кожному пункті системи знаходженню підлягають вже дві невідомі величини: відстань від передавального пункту до об’єкту (яка потім є постійною для кожного приймального пункту) та відстань від об’єкту до відповідного приймального пункту.

Рисунок 2. Система MLAT без синхронізації по часу, також звана гіперболічною навігацією

Рисунок 2. Система MLAT без синхронізації по часу, також звана гіперболічною навігацією

Несинхронізовані у часі вимірювання

Існує також певна імовірність того, що шуканий об’єкт регулярно передає широкомовні повідомлення про себе без будь-якого запиту (наприклад, система ADS-B). В такому випадку точний час випромінювання не відомий. Приймачі визначають лише час приймання ними випромінених об’єктом сигналів. Отже, не є можливим визначити час запізнювання сигналу при проходженні ним відстані між об’єктом та одним з приймачів. Можливим є лише вимірювання різниці часу досягнення переднім фронтом сигналу антен двох приймачів, розташованих на двох різних позиціях. (Час розповсюдження сигналів в кабельних лініях між приймальними пунктами та сервером обробки може бути відкалібрований та врахований).

Для двох приймальних пунктів, різноманітні залежності різниці між часами приходу сигналів описуються групою гіпербол (на відміну від попереднього варіанту побудови системи, коли інформація про час запізнювання давала змогу побудувати навколо кожного пункту коло). Кожна така гіпербола описує можливі положення об’єкту для однієї конкретної різниці часу запізнювання, тобто, маючи інформацію лише про одне значення такої різниці, можливо зауважити, що точка розташування об’єкту знаходиться десь на відповідній гіперболі.

Вимірювання різниці часу надходження сигналу від об’єкту в інших парах приймальних пунктів дає можливість побудувати гіперболи можливих положень об’єкта для кожної такої пари. Точка перетину отриманих гіпербол й буде шуканою точкою знаходження об’єкта.

Технічна реалізація

Декілька частотних діапазонів можуть використовуватися для застосування технології MLAT на аеродромах для виявлення рухомих об’єктів, які можуть стати перешкодами для руху літаків по території аеропорту. З цією метою на кожному аеродромному транспортному засобі встановлюється прийомопередавач за аналогією з тим, як це зроблено на літаках. Для зменшення завантаженості смуги частот 1090 МГц, Федеральна авіаційна адміністрація (Federal Aviation Administration, FAA) створила ще один варіант для рішень ADS-B, що працюють у виділеній смузі частот 978 МГц – Прийомопередавач універсального доступу (Universal Access Transceiver, UAT). Радіостанції UAT 978 можуть бути сконфігуровані для забезпечення можливостей ADS-B «Out» та «In» у одному виробі. Система ADS-B «Out» на частоті 978 МГц передає всі ті самі дані супроводження , що передаються транспондерами розширеного сквітера (Extended Squitter, ES) на частоті 1090 МГц. Однак на стороні ADS-B «In» додаткова смуга, що забезпечується діапазоном 978 МГц, дозволяє набагато більш обширний перелік служб висхідних ліній передачі даних. Система ADS-B надає інформацію про місцеположення літака (транспортного засобу), використовуючи дані, які отримані за допомогою його навігаційної системи (GPS) і передаються через розширений сквітер (ES) в режимі S (1090 МГц) або прийомопередавач універсального доступу (978 МГц). Органи управління аеропортами чи організації, уповноважені FAA, можуть подати заявку на виділення до 200 адрес для розподілу їх по своїм транспортним засобам.[1]

Інформація про місцеположення транспортного засобу, таким чином, має два незалежні джерела: приймач GPS, інтегрований у транспондер, і дані, отримані за допомогою технології MLAT. Завдяки цьому, для зниження навантаження на інтенсивно використовуваний діапазон вторинної радіолокації (1090 МГц), приймач GPS відключає бортову апаратуру ADS-B коли транспортний засіб не перебуває на руліжній доріжці або на злітно-посадковій смузі.

Похибки вимірювання

Через дуже велику кількість таких приймачів на аеродромі похибки вимірювання можуть бути зменшені за рахунок статистичної обробки. Похибки вимірювання виникають, в більшій степені, через наявність інтенсивних шумів або активних перешкод, які спотворюють передній фронт прийнятого сигналу, за яким виконується вимірювання часу запізнювання. Крім цього, на процес вимірювання часу можуть впливати сигнали, що виникають під час багатократних перевідбиттів. Імовірність виникнення таких похибок вимірювання знижується із зменшенням вимірюваних відстаней. Тому для визначення місцеположення об’єктів використовуються тільки результати вимірювань на ближніх дальностях.

Джерело:

  1. ICAO: Airport Ground Vehicle Automatic Dependent Surveillance – Broadcast (ADS-B) Out Squitter Equipment – 11/14/2011, (онлайн)