Мітки дальності
„пролазу“
період
зондування
відлуння
перешкоди
Рисунок 1: Відображення міток дальності на екранах з амплітудним відхиленням
Рисунок 1: Відображення міток дальності на індикаторах з амплітудним відхиленням
Мітки дальності
Мітки дальності — це мітки для вимірювання відстані, які відображаються на екрані радара. Вони допомагають оператору радара швидко оцінити відстань від ехо-сигналу (цілі) до місця розташування радара, подібно до шкали на карті.
Існує кілька методів відображення:
- На індикаторах з амплітудним відхиленням вони зазвичай відображаються у вигляді імпульсів, спрямованих у негативному напрямку. Окремі позначки (наприклад, у сітці 50 км) мали більшу амплітуду. (На дуже старих індикаторах вони могли бути також вигравірувані безпосередньо на скляній поверхні електронно-променевої трубки.)
- На екранах з модуляцією яскравості ці позначки відстані утворюють лінії або кола на певній відстані від власного місця розташування. Тут окремі позначки могли мати більшу яскравість. У панорамних приладах їх також називають кільцями відстані. При цьому це не завжди мають бути «прямі» відстані: у радіолокаторах управління вогнем це можуть бути також «криві» або навіть динамічно змінні значення, які, наприклад, позначають зону знищення та сприятливий момент запуску оборонних ракет.
Рисунок 2: Зображення міток дистанції у вигляді концентричних кіл зі слабкою яскравістю на індикаторах кругового огляду
Рисунок 2: Зображення міток дистанції у вигляді концентричних кіл зі слабкою яскравістю на індикаторах кругового огляду
У старих аналогових радіолокаційних приладах ці позначки відстані ще можна було виводити на індикатор дуже близько одна до одної, наприклад, з інтервалом 1, 2, 5 або 10 км. Це було необхідно, щоб оператор міг отримати якомога точніше вимірювання, яке він потім міг повідомити по телефонному зв'язку. У сучасних радіолокаційних приладах така дія вже не потрібна: Результат вимірювання автоматично передається електронним шляхом з максимальною точністю. Тут позначки відстані на екранах відображаються лише для огляду, зазвичай з інтервалом у 50 або 100 морських миль.
Завдяки постійній швидкості поширення електромагнітних хвиль ці позначки відстані насправді є позначками часу з постійним інтервалом між собою. У старих аналогових радіолокаційних приладах вони генеруються за допомогою часової бази радіолокатора, а саме спеціального блоку синхронізатора. Тут ці часові мітки можуть генеруватися або шляхом поділу частоти від центрального головного генератора, або за допомогою власного генератора міток відстані. Тактова частота виводиться з рівняння для вимірювання відстані:
(1)
- c0 = швидкість світла = 3·108 m/s
- t = виміряний час затримки [s]
- R = відстань антена – ціль [m]
Після заміни часу проходження на шукану тактову частоту f=1/t та подальшого перетворення отримуємо:
(2)
Наприклад, для бажаних міток 10 км це дає тактову частоту 15 кГц. Для міток відстані в масштабі з основою «морські милі» необхідно ще врахувати коефіцієнт перерахунку 1 NM = 1,852 км або використовувати швидкість світла 162 000 морських миль на секунду.